Ціна свободи: Микола Максименко з Кагарлика на колінах поцілував рідну землю
Сьогодні, 8 квітня 2026 року, тісним колом біля будинку на вулиці Вербова у Кагарлику зібралися кагарличани, аби відчути у теплих обіймах свого Захисника Миколу Максименка, який нарешті повернувся з пекельного полону до рідного порогу.
Повітря було сповнене неймовірної напруги та радості, на очах присутніх блищали сльози, які ніхто не намагався стримувати, а на вустах людей сяяли теплі посмішки.
Воїна Миколу Максименка тепло зустріли очільник Кагарлицької громади Олександр Панюта, його заступник Любов Коваль, заступник директора «Ветеранського простору» Кагарличчини Анастасія Іванюта та фахівець із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Яна Сколота.
Олена Мельник – фахівець із супроводу ветеранів – разом із мамою нашого Захисника Людмилою Петрівною та водієм Центру первинної медико-санітарної допомоги Андрієм Марченком привезли Миколу з реабілітації, яку обов'язково проходять звільнені з полону.
У когорті зустрічаючих – учасники бойових дій і волонтери Віктор Великий та Анатолій Єрмолін, волонтерка Анна Потера і друзі Миколи.
Вітальні слова, теплі обійми - від кожного, хто прийшов на зустріч. Миколі Максименку на вишитому рушнику вручили великодню паску, на плечі одягли прапор Кагарлика, а мамі подарували квіти.
Найбільш щемним моментом стало те, як Воїн повільно опустився на коліна перед батьківською хатою. Він тричі перехрестився з глибокою вірою в очах і з трепетом поцілував святу українську землю, яка так довго чекала на його кроки.
Люди відчували безмежну вдячність за його незламність та щастя довгоочікуваного повернення додому.
З поверненням, дорогий наш Захиснику!
Наталія Кравець, фахівець із супроводу ветеранів
