ДО ОСТАННЬОГО ПОДИХУ ЗАЛИШАВСЯ ВІРНИМ ВІЙСЬКОВІЙ ПРИСЯЗІ. У СЕЛІ СЛОБОДА ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ СОЛДАТА ВІТАЛІЯ КАРЛЮКА
Сьогодні Кагарличчина знову в глибокій скорботі. У селі Слобода віддали останню шану людині, чиє ім’я віднині навіки вписане в героїчний літопис нашої держави, – Віталію Володимировичу Карлюку — воїнові, батькові, синові і справжньому патріоту.
Віталій народився і виріс тут, на цій землі. Його життєвий шлях до великої війни був шляхом звичайної людини, чесного трудівника. Він навчався в Слобідській школі, працював, будував, дбав про близьких. Але коли над Україною нависла смертельна небезпека, Віталій не залишився осторонь.
2 листопада 2024 року він змінив мирні інструменти будівельника на зброю, ставши до лав Збройних Сил, щоб захистити рідну Україну, за призовом Другого відділу Обухівського РТЦК та СП. Ратну службу солдат Карлюк ніс, будучи навідником взводу бойових машин 1 штурмової роти 2 штурмового батальйону військової частини А4862.
Солдат Карлюк був не просто воїном — він був взірцем мужності.
Штурмовик Віталій Карлюк завжди був на вістрі подій. Про його героїзм говорять не лише слова, а й високі державні нагороди. Ми пам’ятаємо травень 2025 року, коли під Павлівкою на Сумщині Віталій отримав важке поранення. Його незламний дух був відзначений медаллю «За поранення» та однією з найвищих нагород Головнокомандувача — «Золотим Хрестом». Ця відзнака дається лише найкращим із найкращих за виняткову мужність.
Попри все, Віталій повернувся в стрій. Він до останнього подиху залишався вірним Військовій присязі. На жаль, 29 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного з захистом Батьківщини, мужньо виконавши військовий обов’язок, Віталій Карлюк геройськи загинув поблизу населеного пункту Різниківка Бахмутського району Донецької області.
… День похорону воїна було оголошено Днем жалоби в усій великій громаді Кагарличчини. Траурний кортеж із тілом загиблого земляки зустрічали живим Коридором Слави. Багато людей зібралися біля батьківської хати, щоб попрощатися з полеглим Героєм. Чин похорону відправив настоятель храму святих Іоакима і Анни протоієрей Уар Перетятько. Він закликав усіх молитися за полеглих і живих українських воїнів, бути відданими православній вірі, яка допоможе здолати ворога, що прийшов на нашу землю.
На траурному мітингу біля могили воїна виступили заступник міського голови Іван Семцов і староста Слобідського округу Світлана Бакал.
Звертаючись до батьків і синів Віталія, Іван Семцов сказав: «Жодні слова не вгамують той біль, який ви відчуваєте зараз. Ви виховали справжнього Чоловіка, чий подвиг дає нам можливість жити, дихати й сподіватися на перемогу. Кагарлицька міська територіальна громада, кожен її житель, схиляє перед вами голови. Ми поділяємо ваше горе і завжди будемо поруч, щоб підтримати вас.Жорстока війна забрала батька у двох синів Віталія... Ваш батько — Герой. Пам’ятайте про це все своє життя. Його «Золотий Хрест» — це не просто метал, це символ того, що ваш батько був одним із тих щитів, які тримають небо над Україною. Від імені Кагарлицької міської ради, від імені всієї громади висловлюю щирі співчуття родині, друзям та побратимам.
У благословенній Богом Слободі це перший похорон корінного жителя села. Ми свято будемо берегти пам’ять про Героя Віталія Карлюка, як і про фронтовика-киянина Олександра Полторака, який також знайшов свій останній спочинок на Слобідській землі.
Віталій Володимирович Карлюк повернувся додому на щиті. Але він залишається з нами – в пам’яті односельців, батьків, у пам’яті дітей, у вільному українському небі.
Україну не зможе здолати ніякий ворог – Перемога буде за нами!»
Поховали Героя з військовими почестями, під потрійний прощальний салют і виконання Державного Гімну України. З вуст кожного з присутніх тричі прозвучало «Дякую!» – солдату Віталію Карлюку за його подвиг, а батькам – за сина-Героя…
Державний Прапор України та прапор бойової частини, якими була покрита домовина з тілом полеглого, передав його матері старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник.
Світла пам’ять воїну Віталію Карлюку!
Слава Україні!
