​Сьогодні Кагарлик у глибокій, невимовній скорботі. Немає слів, які могли б повністю передати біль втрати, що спіткала нас: передчасно, у розквіті сил, пішов із життя наш земляк, наш Герой, Захисник України, Павлов Євгеній Петрович.

​Сьогодні прощалися з сином Кагарлика, який народився тут, на цій землі, 30 квітня 1992 року. Євгеній навчався в Кагарлицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3 і закінчив її у 2008 році. Він був частиною нашої громади, її надією та майбутнім.

​Але найбільше він проявив себе як справжній Воїн Світла і Син своєї Батьківщини. Коли країну накрила чорна тінь повномасштабного вторгнення, Євгеній Петрович без вагань став до лав захисників, будучи призваним за контрактом 3 квітня 2023 року Другим відділом Обухівського РТЦК та СП. Євгеній Павлов служив стрільцем-снайпером першого механізованого відділення 3-го механізованого взводу 11-ї механізованої роти 4-го механізованого батальйону військової частини А0222. Він ніс свою ратну службу у найгарячіших точках, захищаючи наші міста, наші родини, нашу свободу – під Бахмутом, де мужність і стійкість є єдиною зброєю.

​«Він був добра і світла людина» — ці слова сьогодні лунають від усіх, хто знав Євгенія. Саме такі люди, світлі духом і відважні серцем, стають нашою незламною стіною.

​Його коротке, але таке яскраве життя обірвалося 22 листопада 2025 року. Ця дата назавжди закарбується в історії нашої громади як день великої втрати.

​Євгеній Петрович більше не  переступить поріг рідного дому. Але його подвиг, його жертовність і його ім'я — житимуть вічно. Вони будуть вписані золотими літерами в літопис нашої громади та нашої держави.

​Він віддав своє життя, щоб над Кагарликом, над усією Україною, лунав мирний грім Перемоги, а не громи війни.

​Він віддав своє життя, щоб його рідні: сестра, брат, племінники — жили у вільній, незалежній Україні.

Урну з прахом померлого воїна поховали біля могил його батьків і брата. Чин похорону відправили благочинний Кагарлицького благочиння ПЦУ Юрій Литвин у співслужінні з протоієреєм Уаром Перетятьком. Вони закликали вірян молитися за воїнів, які віддали своє життя заради перемоги над ворогом, і за тих, хто стоїть в обороні України: сила молитви велика, і вона помножить сили наших Захисників.

На траурному мітингу біля могили Євгенія заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов вказав: «​Ми розділяємо цю невимовну скорботу з усіма його близькими, які залишились у невтішному горі. Знайте: ми ніколи не забудемо, якою ціною дається наша свобода. Ми, як громада, зобов'язані підтримати вас. Сьогодні ми не лише проводжаємо воїна в останню путь. Ми схиляємо голови перед героїзмом і честю українського солдата. Слава снайперу Павлову Євгенію Петровичу! ​Вічна пам’ять і вічна слава нашому Захисникові!

Герої не вмирають! Вони залишаються у наших серцях, на нашому прапорі, у нашій Перемозі, яка обов’язково настане!»

Начальник Другого відділу Обухівського РТЦК та СП Володимир Бойко передав сестрі воїна Державний Прапор України, яким було покрито урну з прахом.

Тричі пролунав прощальний військовий салют, прозвучав Державний Гімн України.

​Світла пам'ять солдату Вітчизни!

Слава Україні!