6 листопада 2025 року на Кагарличчині провели в останню дорогу сержанта Сергія Радома. Він загинув, б’ючи ворогів України на Харківщині. Поховали Героя в рідному Кагарлику на Ольжинському цвинтарі.

Загинув Сергій Радом 25 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника біля села Борівська Андріївка Борівської селищної громади Ізюмського району Харківської області. Герою було 42 роки.

​Сергій Радом народився 26 травня 1983 року у Кагарлику. Учився в міській школі №1, а згодом - у Кагарлицькій ЗОШ №2, яку закінчив у 2000 році.

Здобув освіту економіста-будівельника в Ржищівському будівельному технікумі. Потім трудився в ТОВ «ПАНТЕК-ВИРОБНИЦТВО».

Після служби в армії будував своє життя, працюючи водієм у Києві. Створив сім'ю, виховував сина Олександра, якому сьогодні лише 7 років.

​Сергій був людиною мирної праці, жив, радів, мріяв. У ньому кипіла жага до життя: він був великим життєлюбом, душею компанії, завжди збирав навколо себе друзів. Любив риболовлю, відпочинок на природі. Саме таким, сповненим світла і радості, ми його пам'ятатимемо завжди.

Коли ворог ступив на нашу землю, Сергій полишив спокійне столичне життя і пішов захищати найдорожче – свою сім'ю, свою Батьківщину, кожного з нас.

​Сергій Радом був мобілізований до Збройних Сил України 1 лютого 2024 року. Служив у званні сержант, командиром 2 відділення керування артилерійського вогню взводу корегування артилерійського вогню батареї артилерійської розвідки військової частини А4053. У складі цього підрозділу й бив ворогів на Харківщині.

У Героя залишилися мати, батько, сестра, дружина і маленький син.

6 листопада траурний кортеж із тілом Сергія Радома під тужливу мелодію пісні «Пливе кача» вирушив Кагарликом: спочатку вулицею Свято-Троїцька, потім - вулицею Паркова, до будинку, де проживають батьки Героя.

По дорозі його на колінах, низько схиливши голови в скорботі, зустрічали жителі міста та його гості. Спинявся транспорт, а ті, хто був  у ньому,приєднувалися до вшанування воїна.

До садиби батьків Героя попрощатися із воїном зібралися рідні, друзі, знайомі, однокласники, сусіди, жителі Кагарлика та громади, військові, представники Другого відділу Обухівського РТЦК та СП, керівництво громади.

Тут, у дворі будинку по вулиці Паркова, 27, заупокійну відправу за Героєм відслужили священники Кагарлицького благочиння УПЦ Ігор Ковровський, Василь Каліка, Роман Мельник та Іван Синюк.

Ми будемо робити це в останнє, тому що він, залишивши все це, пішов заради нас туди, куди його покликала Україна. Він пішов без сумнівів захищати те, що йому так любе, що йому так дороге. Він пішов захищати своїх батьків, він пішов захищати кожного з нас, і він повністю виконав свій обов'язок.

Він зробив це не тому, що його хтось примушував, а тому, що розумів, як багато залежить від нього. Він став на повний зріст. Став там - на першій лінії боротьби за кожного з нас, на першій лінії боротьби за Україну, став - і прийняв цей удар на себе для того, щоб за спиною у нього було мирне життя.

Ми усі у великому боргу перед Сергієм. І ми будемо не просто словами його шанувати, не просто згадувати його - ми будемо молитися за нього, щоб Господь прийняв його в оселях праведних. І про це повинна бути наша молитва, не тільки сьогодні, завтра, на третій чи дев'ятий день. Наша молитва має бути постійною, бо ми заборгували Сергієві життям”.

Після цього скорботна хода вирушила по вулиці Паркова повз лікарню, Кагарлицькі ліцеї №1 та №4, до Алеї Слави Героїв, де хвилиною мовчання було вшановано полеглих воїнів-земляків. І впродовж усього шляху полеглого Героя зустрічали на колінах жителі громади.

Далі шлях траурного кортежу проліг вулицями Незалежності, Росавська, Шевченка до Ольжинського цвинтаря. Тут священники відправили біля труни з тілом Героя літію.

Щире слово про загиблого воїна промовив заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов.

“Сьогодні в наших серцях – невимовний біль, що спопеляє душу. Ми зібралися тут, щоб провести в останню путь нашого земляка Сергія Радома – люблячого сина, чоловіка, батька, брата, вірного друга і, найголовніше, – Героя-захисника України, - сказав Іван Семцов. - Він виконав свій священний обов’язок перед Батьківщиною. Він віддав найдорожче – своє життя – за те, щоб Україна була вільною, щоб його син, наша молодь, мали майбутнє.

​У невтішному горі залишилися мати, батько, сестра, дружина і маленький син. Рідні, прийміть наші найглибші співчуття. Ваше горе – це наше спільне горе. Ми будемо пам'ятати, якою ціною дається наша свобода. Ми зобов'язані підтримати вас, і ви завжди можете розраховувати на підтримку з боку місцевої влади.

Сьогодні Україна втратила одного зі своїх найкращих синів. Кагарлик втратив гідного земляка.

​Ми не забудемо твоєї мужності, Сергію. ​Ми не забудемо твоєї відваги. ​Ми ніколи не пробачимо ворогу цієї втрати.

​Його життя обірвалося, але пам’ять про його подвиг буде жити вічно. Він став у нашій пам’яті – Героєм Світла, який захистив нас від темряви.

​Спи спокійно, наш Герою! Нехай Господь прийме твою світлу душу. Вічна тобі пам'ять!

Слава Захисникові України Сергію Радому! Слава Україні! - Героям Слава!”

Над могилою Героя пролунав військовий почесний салют.

Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав Прапор України, яким була покрита домовина із тілом Героя, його дружині.

Прощаючись із Героєм, кожен із присутніх кинув до його могили по три жмені землі.

Герої не вмирають! Герої завжди залишаються з нами в наших серцях…

Валентин ВЛАДІМІРОВ

Читайте також:Був турботливим сином та люблячим чоловіком: в Кагарлику поховали воїна Євгенія Пасічного
Читайте також:Був патріотом та жив по совісті: в Кагарлику провели в останню путь воїна Станіслава Кулініченка
Читайте також:Був сповнений гідності та любові до рідної землі: у Кагарлику поховали воїна Віктора Гаркавенка
Читайте також:Любив Україну і був патріотом: у Кагарлику поховали воїна Олександра Авраменка
Читайте також:Повернувся додому "на щиті", алеєю квітів і прапорів: у Сущанах поховали воїна Володимира Семененка

 

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися