Повернувся додому `на щиті`, алеєю квітів і прапорів: у Сущанах поховали воїна Володимира Семененка
4 вересня 2025 року Кагарличчина провела в останню дорогу Володимира Семененка. Він поліг, б’ючи рашистських окупантів на Донеччині. Поховали Героя в рідному селі Сущани.
Загинув Володимир Семененко 21 серпня 2025 року від вибухових травм та осколкових поранень, отриманих під час стрілецького бою з ворогом біля села Зелений Кут Великоновосілківської селищної громади Волноваського району Донецької області. Герою був 31 рік.
Володимир Семененко народився 13 червня 1994 року в селі Сущани Кагарлицького району Київської області в сім’ї вчителів.
Протягом 2000-2008 років навчався в Сущанській ЗОШ І-II ступенів. З 2008 по 2010 рік здобував загальну середню освіту в Мирівській ЗОШ І-III ступенів.
Професійну освіту опановував, навчаючись у Київському технікумі менеджменту транспортного будування, здобувши фах автомеханіка.
У 2013 році вступив на навчання до Національного транспортного університету в місті Києві, де здобув освітній рівень бакалавра.
Із 2015 року був працівником ТОВ "Нова пошта" Київського інноваційного терміналу.
Але мирну біографію Володимира перекреслила війна. 21 березня 2025 року Володимир Семененко був призваний на військову службу по загальній мобілізації Другим відділом Обухівського РТЦК та СП і служив старшим стрільцем 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини А4350. У складі цього підрозділу він із побратимами й бив ворога на Донеччині.
У Героя залишилися мама, тато і сестра.
4 вересня близько десятої години траурний кортеж із тілом Володимира Семененка вирушив із Кагарлика до Сущан. По дорозі його на колінах, низько схиливши голови в скорботі, з квітами та прапорами під сумну мелодію пісні "Пливе кача" в останню дорогу проводжали жителі та гості міста, а згодом – жителі Горохуватки, Іванівки та Мирівки.
Спинялися автівки й автобуси, а ті, хто був у них, приєднувалися до вшанування воїна.
Ще задовго до в’їзду в рідне село Героя його з синьо-жовтими прапорами, на колінах зустрічали земляки. А в Сущанах дорогу загиблому Захиснику односельці вислали квітами та створили Коридор Пошани.
До двору будинку батьків Героя попрощатися з воїном зібралися рідні, друзі, знайомі, сусіди, жителі села та громади, військові, представники Другого відділу Обухівського РТЦК та СП, керівництво громади.
Заупокійну відправу за Героєм відслужили священники Православної церкви України протоієрей Василь Суп та протоієрей Володимир Гергало.
“Ми сьогодні прощаємося з воїном Володимиром, - зазначив, звертаючись до загалу, Василь Суп. – Прощаємося з людиною, яка, коли прийшло лихо на Вкраїну, не сховалася, а пішла захищати свою Батьківщину, всіх нас. Не так мріяли рідні зустрітися із Володимиром – чекали його в гості з радістю, але вийшло, що прийшов він додому “на щиті”, принісши смуток. А він сам приєднався до Небесного Воїнства, як і тисячі його побратимів. І в цьому немає жодного сумніву, адже він захищав свій край, захищав правду, право на життя своїх земляків, рідних та близьких. Тому йому, як миротворцю, як людині, що поклала своє життя за ближніх своїх, уготовано Царство Небесне. А наш обов’язок пам’ятати про Володимира, про його пожертву, молитися і робити все можливе, щоб його смерть не була даремною”.
Після цього траурна процесія вирушила вулицями Сущан, усланими квітами на честь Героя, до сільського кладовища. Тут священники Василь Суп та Володимир Гергало відправили біля труни з тілом Героя літію.
До присутніх зі скорботним словом звернулися заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов та представниця старостату Варвара Ситник.
«Незагоєною раною залишається для України і всіх українців кожна втрата на фронті, але особливо тяжкою вона є, коли обривається молоде життя. Ще один співвітчизник, наш земляк із Сущан Володимир Семененко повернувся з війни додому на щиті. У скорботі вся велика громада Кагарличчини. Цей день – день похорону воїна – оголошено в нашому краї Днем жалоби. Сьогодні ми проводжаємо Героя на вічний спочинок, - сказав Іван Семцов. – Односельчани, друзі, знайомі, побратими, вся громада і вся Україна висловлює глибокі слова співчуття рідним і близьким полеглого солдата Вітчизни.
Наш земляк загинув смертю хоробрих, захищаючи рідну землю, у такому молодому віці… Попереду в нього були великі життєві плани… Але він встиг зробити лише одне – віддати найцінніше, що має людина, – власне життя, аби жили і творили інші.
Воїн поліг 21 серпня – фактично напередодні Дня Незалежності України, за яку він воював і героїчно загинув. Спи спокійно, солдате! Молимо Господа, щоб узяв тебе до свого небесного воїнства.
Вічна пам’ять і вічна слава українському воїнові Володимиру Семененку! Герої не вмирають! Слава Україні! – Героям слава!»
Над могилою Героя пролунав військовий почесний салют.
Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав Прапор України, яким була покрита домовина з тілом Героя, його мамі.
Прощаючись із Героєм, кожен із присутніх кинув до його могили по три жмені землі.
Герої не вмирають! Герої завжди залишаються з нами в наших серцях…
Валентин ВЛАДІМІРОВ
Читайте також: Приєднався до небесного воїнства: у Липовці в останню путь провели воїна Олексія Рогатіна
Читайте також: У Кагарлику з військовими почестями поховали молодшого сержанта Андрія Охріменка
Читайте також: В День Незалежності України в Горохуватці провели в останню путь воїна Івана Титякина
Читайте також: Під лелечий клекіт проводжали в останню дорогу в Ставах воїна-Захисника Руслана Кузьменка
Читайте також: І небо зросило слізьми його останню путь: в Кагарлику поховали воїна Олега Костюченка
