У КАГАРЛИКУ З ВІЙСЬКОВИМИ ПОЧЕСТЯМИ ПОХОВАЛИ МОЛОДШОГО СЕРЖАНТА АНДРІЯ ОХРІМЕНКА
Ще однієї болючої рани завдав наш лютий ворог, ще одна українська родина – і вся Україна разом із нею – зазнали тяжкої втрати. Сумна звістка прилетіла в Кагарлик 25 серпня 2025 року про те, що наш земляк Андрій Охріменко загинув, захищаючи незалежність та свободу України.
У суботу 30 серпня воїна проводили в останню путь, і день його похорону оголошено в Кагарлицькій міській територіальній громаді Днем жалоби.
Охріменко Андрій Михайлович народився 8 серпня 1977 року в місті Кагарлику Київської області. Тут пройшли його дитинство і шкільна юність. Потім він здобув професійну освіту за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія» і все життя гідно працював за фахом. Обіймав посаду головного технолога у ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», проявивши високу професійну майстерність і людяність.
Із початком російсько-української війни у 2014 році Андрій став на захист України під час АТО, пройшов крізь найгарячіші точки, був неодноразово поранений, і у 2015 році отримав статус учасника бойових дій. У 2016 році він ненадовго повернувся до цивільного життя, та коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він, не вагаючись, знову піднявся на захист Батьківщини в лютому 2022 року.
Після тяжких боїв за Київщину й відступу ворога, у червні 2022 року Андрій долучився до сержантського складу лав елітних Десантно-штурмових військ. Як один із «Таврійських десантників» 79-ї бригади, неодноразово ризикував життям, виконував важливі бойові завдання, був удостоєний відзнаки «За захист Мар’їнки», мужньо і невтомно захищав Україну до останнього.
Найстрашніші жахи війни, важкі поранення, небезпека, болюча втома і незмога обійняти кохану дружину, дітей і батьків, яких обожнював, не змогли зламати його.
Класик світової літератури Хемінгуей писав: «Людину можна знищити, але її не можна перемогти» – це про таких мужніх людей, як наш Андрій.
Весною 2024 року Андрій Охріменко служив навідником 1 відділення взводу охорони батальйону логістики військової частини А0224. Як нещодавно стало відомо, молодший сержант Андрій Охріменко, вірний військовій присязі, в бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 18 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням у ході ведення бойових дій у районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Воїн брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України – на одній із найбільш напружених ділянок фронту, яка залишається такою й досі.
У день похорону траурний кортеж люди зустрічали Коридором Слави, віддаючи воїну останню шану.
Прощалися з полеглим солдатом Вітчизни біля батьківської хати і на Довжицькому цвинтарі – місці його останнього спочинку. Чин похорону відправив благочинний Кагарлицького округу Православної церкви України Юрій Литвин у співслужінні з настоятелем храму святого великомученика Димитрія Солунського с. Черняхів Володимиром Гергалом.
Прощальні промови біля могили виголосили заступник міського голови Іван Семцов, один із бойових побратимів Андрія, що прибули на похорон у Кагарлик, а також Олексій Дуля – голова профкому Київського картонно-паперового комбінату, де Андрій Охріменко працював до війни.
«Андрій був люблячим сином, коханим чоловіком, батьком двох дітей. Жив із Україною в серці, понад усе цінував рідну землю, природу, родину, був сильним і підтримував кожного, хто потребував допомоги, – сказав у своєму виступі Іван Семцов. – Сміливість, відповідальність, доброта, почуття гумору, вміння створювати нове, будувати, лагодити, любити – ось риси, за якими його пам’ятатимуть усі, хто знав Андрія. Без вагань він віддав життя за свободу рідної землі. Світла пам’ять про Героя назавжди залишиться в серцях рідних і близьких, бойових побратимів і всіх, для кого його приклад – вічний дороговказ.
Якими б не були тяжкими наші втрати – ми твердо віримо, що ворог буде розбитий, і Україна переможе в цій війні, бо з нами Правда і з нами Бог!»
Над могилою загиблого Героя пролунав військовий почесний салют. Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав Державний Прапор України, яким була покрита домовина з тілом Героя, його родині, а бойові побратими вручили прапори військових частин, де служив Андрій.
Поховали Героя під оркестрове виконання Державного Гімну України. За традицією, прощаючись, кожен кинув до могили три жмені землі…
Вічна пам’ять, слава і шана Захисникові України Андрію Охріменку!
Герої не вмирають – вони живуть у серці свого народу.
СЛАВА УКРАЇНІ! – ГЕРОЯМ СЛАВА!
