І небо зросило слізьми його останню путь: в Кагарлику поховали воїна Олега Костюченка
30 липня 2025 року на Кагарличчині провели в останню путь солдата Олега Костюченка. Він загинув, б’ючи ворогів України на Донеччині. Поховали Героя в рідному Кагарлику на цвинтарі по вулиці Героїв Крут.
Загинув Олег Костюченко 11 липня 2024 року близько 1:00 під час мінометного обстрілу поблизу міста Красногорівка Мар’янської міської громади Покровського району Донецької області. За чотири дні Герою мало б виповнитися 45 років. Донедавна він вважався зниклим безвісти.
Олег Костюченко народився 15 липня 1979 року в місті Кагарлику.
Навчався в Кагарлицькому ліцеї №1. Саме тут, у рідному місті, промайнуло його життя — дитинство та юність.
Після школи він продовжив освіту в Ржищівському професійно-технічному коледжі, де здобув фах і життєвий досвід, який згодом допоміг йому пройти чимало доріг. Олег був людиною, яка ніколи не боялася праці. На будь-якій роботі він був сумлінним, відповідальним і старанним. Його поважали, — бо він не просто працював, він вкладав у кожну справу душу.
Свій трудовий шлях Олег розпочав у 1999 році на ТОВ «Кондитерська фабрика «Лагода». Із 2000 року працював у Кагарлицькому РЕМ, згодом у 2005 — на Кагарлицькому елеваторі. У 2007 році приєднався до колективу ТОВ «Пошук», де працював водієм. Із 2016 року і до початку великої війни працював водієм у ПрАТ «Кагма». Олег любив свою справу, особливо кермо — водіння було для нього не просто роботою, а покликанням.
Та найважливішим у житті для нього завжди залишалася родина. У нього була мати, дві донечки, яким він віддавав своє серце, і вірна дружина, яка була поруч у радості й у складнощах, яка ділила з ним життя і підтримувала його на кожному кроці. Вона була його опорою. Разом вони створили дім, сповнений тепла, любові й надії.
Олег був справжнім чоловіком. Не гучні слова робили його великим, а тихі вчинки, людяність і здатність бути поруч у найпотрібніший момент. Його характер був спокійним, але сильним, його усмішка — щира, його душа — світла.
Коли війна постукала у двері, він, не вагаючись, став на захист рідної землі. Не для себе — задля того, щоб його земляки жили під мирним небом, щоб діти не знали жахіть війни. У військовий стрій Олег Костюченко був призваний по загальній мобілізації 26 березня 2024 року Другим відділом Обухівського РТЦК СП. Солдат Костюченко служив навідником 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини А2896 і нещадно бив лютого ворога, який прийшов на нашу землю.
11 липня 2024 року Олег зник безвісти під час бойових дій у населеному пункті Красногорівка Покровського району, що на Донеччині. Біль, тиша, невідомість — усе змішалося в той день. Довгі місяці пошуків, молитов, тривоги… Та 25 березня 2025 року, під час репатріації, його тіло було повернуто додому, в Україну.
Він повернувся туди, де на нього чекали.
Його тіло було ідентифіковано серед тих, хто загинув близько першої години ночі торік 11 липня під час ворожого мінометного обстрілу Красногорівки…
30 липня траурний кортеж із тілом Олега Костюченка під тужливу мелодію пісні «Пливе кача» вирушив вулицями Кагарлика: спочатку вулицею Незалежності на «круг», а далі Каштановою на вулицю Героїв Крут, до будинку, де він проживав із родиною.
По дорозі його на колінах, низько схиливши голови в скорботі, зустрічали жителі міста та його гості. Спинялися автівки й автобуси, щоб приєднатися до вшанування воїна.
Попрощатися з Героєм зібралися рідні, друзі, знайомі, сусіди, жителі Кагарлика та громади, військові, представники Другого відділу Обухівського РТЦК та СП, керівництво громади.
Тут, у дворі будинку по вулиці Героїв Крут, 9, чин похорону за загиблим воїном відслужив священник Православної церкви Василь Суп.
Після обряду священник звернувся до рідних Героя та громади зі словами глибокої скорботи. «Ми сьогодні зібрались в цьому подвір'ї, коли навіть і небо плаче за нашим героєм, за нашим воїном, воїном-захисником Олегом, який залишає цей земний світ, не просто залишає, не просто йде з життя – він наслідує Царство Боже. Адже в Писанні сказано: "блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться".
І цей син Божий прийшов у цей земний світ із величезною місією – захистити рідних людей, захистити друзів, захистити всю Україну. І він поклав своє життя за весь український народ, за всю свою країну. Сльози людські, жертовні сльози і краплі крові страждальців, вони на землю не падають. Вони піднімаються і волають до Господа.
Душа воїна Олега піде до неба, до Царства Божого. А ми маємо молитися за наших воїнів. Ми маємо жити так, щоб наші Герої, які залишили цей земний світ, раділи, що їхня жертовність була недаремною», - зазначив священник.
Після цього траурна процесія вирушила до цвинтаря по вулиці Героїв Крут. Тут протоієрей Василь Суп відправив біля труни з тілом Героя літію.
Щирі слова про загиблого воїна сказав заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов.
«На превеликий жаль, у Кагарлик прийшло сумне сповіщення з фронту про те, що наш земляк Олег Костюченко загинув на полі бою з російськими окупантами. І сьогодні ми навіки прощаємося ще з одним Захисником України, який віддав життя в жорстокій війні, що її розв’язала ненаситна у своїх імперських амбіціях російська федерація. Проводжаючи солдата Вітчизни в останню дорогу, ми згадуємо життєвий шлях Героя, -зазначив Іван Семцов. – Сьогодні ми прощаємося з ним. Але він не пішов назавжди. Він — у серцях своїх дітей, у материнських сльозах, у кожному спогаді, що стискає серце, у тиші, що тепер завжди звучатиме його іменем.
Його ім’я житиме в серцях тих, хто його любив, знав і цінував.
Вічна слава і вічна пам’ять солдату Батьківщини Олегу Костюченку! Герої не вмирають. Слава Україні! – Героям Слава!»
Над домовиною з тілом Героя пролунав військовий почесний салют.
Представник Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Анатолій Шевченко вручив Прапор України, яким була покрита домовина з тілом Олега, його дочкам.
Прощаючись із Героєм, кожен із присутніх кинув до його могили по три жмені землі.
Герої не вмирають! Герої завжди залишаються з нами в наших серцях…
Валентин ВЛАДІМІРОВ
Читайте також: Він залишив порожнечу, яку нічим не заповнити - у Кагарлику прощалися із воїном Олександром Ряськом
Читайте також: Остання путь, устелена трояндовими пелюстками: у Кагарлику поховали воїна Володимира Кравчука
Читайте також: Віддав своє життя за Вітчизну, за майбутнє кожного з нас: у Кагарлику поховали воїна Юрія Погребняка
Читайте також: Встелили дорогу квітами: в Шубівці провели в останню путь воїна Юрія Шарандака
Читайте також: В останню путь на руках побратимів: в Горохуватці попрощалися із Борисом Мартином
