КАГАРЛИК ПРОВІВ В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАГИБЛОГО ВОЇНА СТАНІСЛАВА КУЛІНІЧЕНКА
Сьогодні Кагарлик схилив голову в глибокій скорботі. Ми зустрічали на щиті нашого земляка Станіслава Кулініченка, який віддав найдорожче – своє життя – за нашу свободу, за незалежність України. Майже два з половиною роки тривала нестерпна невідомість. Два з половиною роки рідні та вся громада жили надією. І ось сьогодні, хоч із нестерпним болем, ми віддали шану його подвигу.
Станіслав Миколайович народився тут, у Кагарлику, 20 березня 1971 року. Його життя було тісно пов’язане з нашим містом. Навчався в школі №2, опанував професію електрогазозварювальника у Ржищівському професійно-технічному училищі №14. Він був майстер на всі руки: і досі люди із теплою вдячністю згадують, яку велику користь він приносив громаді, допомагаючи вирішувати різноманітні сантехнічні проблеми.
У 1990 році пішов на строкову службу в прикордонні війська, отримав звання єфрейтора. Вже тоді, мабуть, доля вказала йому на його головну місію – тримати рубежі Вітчизни від посягань ворога.
Коли 24 лютого 2022 року на нашу землю прийшла велика біда, Станіслав не вагався ані хвилини. У перший же день повномасштабного вторгнення він добровільно прибув до ТЦК. Його рішучість і патріотизм були настільки сильними, що він став до лав захисників не один, а разом із синами, вступивши до Добровольчого формування Кагарлицької громади, допомагаючи його становленню. Він був справжнім прикладом для своїх дітей та всіх нас.
Згодом Станіслав Кулініченко продовжив свій шлях як стрілець – помічник гранатометника 1-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А1302. У складі цього підрозділу він гідно тримав оборону та бив ворога на найгарячіших ділянках фронту на Донеччині. За мужність і відвагу, самовіддані дії, виявлені у захисті державних інтересів України, Станіслав Кулініченко був нагороджений медаллю «За оборону Бахмута».
Свій останній бій старший солдат Кулініченко Станіслав Миколайович прийняв 3 травня 2023 року у 52-річному віці. Він загинув, мужньо виконавши військовий обов’язок у бою за Україну в районі міста-фортеці Бахмут Донецької області. Герой поклав своє життя, вірний Військовій присязі, вірний Українському народу.
Станіслав був не лише воїном, а й люблячим сином, чоловіком, батьком, братом. У нього залишилися мама, дружина, донька та два сини, два брати (один із яких, наслідуючи приклад Героя, теж нищив ворога на сході) та сестра. Це непоправна втрата для родини, для громади, для всієї України.
Сьогоднішній скорботний день – День похорону Захисника України – в усій великій Кагарлицькій громаді оголошено Днем жалоби.
Траурний кортеж земляки зустрічали Коридором Слави, віддаючи шану полеглому воїну. Похоронна процесія зупинилася біля Алеї Слави в Кагарлику, і всі схилили голови в скорботі під час Хвилини мовчання. Біля будинку по вулиці Кленовій, де проживав Станіслав зі сім’єю, відбулася церемонія прощання, а благочинний Кагарлицького благочиння ПЦУ Юрій Литвий у співслужінні з отцем Уаром Перетятьком відправили поминальну службу. Кортеж зупинявся і біля хати по вул. Надзаводській, де пройшли дитинство і юність Станіслава, де проживає його мама. А вічний спочинок Герой знайшов на Новому цвинтарі по вулиці Олександра Салія.
Щирі слова глибокого співчуття рідним і близьким загиблого воїна висловив заступник міського голови Іван Семцов: «Ми втратили світлу, мужню людину, справжнього патріота. Але ми ніколи не забудемо його жертовності. Життя Станіслава Миколайовича Кулініченка – це приклад незламності духу, відданості Батьківщині та синівської любові до рідної землі. Ми у вічному боргу перед тобою, Воїне! Спочивай з миром, наш Герою!».
Крізь сльози прощальні слова вдячності за батькову науку промовив його син Роман: Станіслав Миколайович був гідним прикладом для дітей.
Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав матері воїна Державний Прапор України і прапор військової частини, якими було покрито домовину.
Тричі пролунав почесний військовий салют. І ніби салютуючи Героєві, низько пролетів український бойовий винищувач, а з-за густих хмар раптово засвітило яскраве сонце…
Вічна пам'ять нашому Захисникові!
Слава Україні! Героям Слава!
