Під такою назвою 27 жовтня  в селі Демівщина відбувся мітинг-реквієм із нагоди відкриття на Алеї Слави Героїв меморіального банера на честь Захисника України Сергія Дубовика.

Ведучі заходу – Лариса Головченко та Алла Купрієнко  після урочистого відкриття заходу розповіли біографію воїна: «Сергій Євгенович Дубовик народився 28 січня 1972 року в місті Керчі, у Криму – на українській землі, яка сьогодні перебуває під російською окупацією. Навчався в середній школі №17 імені Віри Білик. Здобув професію газоелектрозварювальника в Керченському професійному училищі №5. Працював за фахом на металургійному комбінаті імені П.Л.Войкова. у 2003 році переїхав до Києва, де трудився на підприємстві з виробництва рекламної продукції. У 2005 році в його родині народилася донечка Аліса. У січні 2022 року Сергій переїхав до села Демівщина, де проживав у брата й допомагав йому вести підсобне господарство. Тут він жив, працював, допомагав рідним і став частиною нашої громади.

Сергій був людиною праці. Він умів працювати руками, створювати й ремонтувати. Але коли Батьківщина потребувала захисту, він став до лав Збройних Сил України. 26 вересня 2023 року Сергій уклав контракт із ЗСУ, служив старшим стрільцем у складі аеромобільного підрозділу. Він пішов захищати Україну не заради нагород чи слави. Він виконував свій громадянський і військовий обов’язок.

28 січня 2024 року, у день свого 52-го дня народження, Сергій виконував бойове завдання поблизу Мар’їнки на Донеччині. Того дня ворожий мінометний обстріл обірвав зв’язок із ним. Розпочалися довгі місяці невідомості, болісного очікування, надії та молитви. Рідні сподівалися, що Сергій живий, що повернеться додому, що одного дня пролунає довгоочікувана звістка. Але доля розпорядилася інакше. 27 вересня 2026 року Сергій Дубовик повернувся додому на щиті…»

Із щирими словами про Героя, висловлюючи співчуття його рідним і близьким, перед присутніми виступили староста Демівщинського округу Володимир Мосієнко, офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи Другого відділу Обухівського РТЦК та СП Олександр Ткаченко, заступник Кагарлицького міського голови Дмитро Неживий.

«Від імені Кагарлицької міської ради та всієї громади висловлюю щирі співчуття рідним і близьким Сергія Дубовика, сказав, зокрема, у своєму виступі Дмитро Неживий. – Жодні слова не зможуть повернути найдорожчу людину. Жодні слова не зможуть повністю втамувати біль утрати. Але хочемо, щоб ви знали: ваш біль — це біль усієї нашої громади, а пам’ять про Сергія — наша спільна відповідальність. Ми схиляємо голови перед вашим горем і водночас дякуємо за вашого Захисника. За його мужність, за його вірність Україні, за його жертовність. Нехай Господь дасть сили рідним пережити цю непоправну втрату. Нехай душа Сергія Дубовика знайде вічний спокій, а його ім’я назавжди залишиться серед імен тих, хто наближав нашу Перемогу ціною власного життя. Сьогодні ми відкриваємо цей банер із болем у серці, але й із глибокою вдячністю. Вдячністю людині, яка стала на захист України й залишилася вірною своєму обов’язку до останнього подиху. Нехай пам’ять про солдата Сергія Дубовика буде вічною. Нехай його подвиг ніколи не буде забутий. Нехай над нашою землею запанує мир, за який він боровся, а кожна українська родина дочекається своїх рідних живими.

Вічна пам’ять і слава полеглому Захиснику України Сергію Дубовику!

Вічна пам’ять усім Героям, які віддали життя за свободу й незалежність нашої держави!»

Відтепер на Алеї Слави Героїв у Демівщині буде й портрет Сергія Дубовика. І кожен, хто проходитиме повз нього, матиме нагоду зупинитися, схилити голову та згадати людину, яка віддала життя за Україну. Нехай цей банер стане символом нашої вдячності й незгасної пам’яті. Нехай він нагадує молодому поколінню, що свобода не дається просто так, що за неї боролися й продовжують боротися відважні українці, що за кожним мирним ранком стоїть чиясь мужність і самопожертва.

Але наша пам’ять не повинна обмежуватися меморіальними знаками та урочистими словами. Наш обов’язок — бути гідними тих, хто загинув. Підтримувати їхні родини, допомагати тим, хто потребує нашої уваги, виховувати дітей у повазі до України та її Захисників, берегти єдність нашої громади. Бо Герої продовжують жити доти, доки живе пам’ять про них. Доти, доки їхні імена вимовляють із вдячністю. Доти, доки їхній подвиг надихає нас бути сильнішими, людянішими й відповідальнішими.

У скорботній хвилині мовчання учасники мітингу-реквієму вшанували пам’ять про полеглих земляків і всіх українських воїнів, які віддали життя заради Перемоги.

Ведучі заходу запрошують рідних Сергія Дубовика відкрити банер пам’яті Захисника України. Відбувається щемлива церемонія покладання квітів. Особливий момент, сповнений щирості та світла: до банера Героя з дитячою любов’ю та вдячністю підходять діти, тримаючи у своїх маленьких руках янголятко пам’яті та лампадку. Прикріплене ними до банера янголятко і поставлена внизу лампадка – символи світлої пам’яті, незгасної любові і нашої вдячності.

Настоятель Ільїнського храму села Демівщина протоієрей Роман Мельник відслужив заупокійну літію та освятив банер пам’яті Героя.

Зворушливими були слова ведучих на завершення: «Сергію Євгеновичу, дякуємо за службу Україні. Нехай українська земля буде вічним спочинком Героя, а пам’ять про нього ніколи не згасає. Вічна слава Захиснику України!»

Слава Україні! – Героям Слава!