МОРСЬКИЙ ПІХОТИНЕЦЬ ОЛЕКСАНДР ЛІСОВИЙ ЗНАЙШОВ ВІЧНИЙ СПОЧИНОК У РІДНОМУ ПЕРЕСЕЛЕННІ
Сьогодні над нашою Кагарличчиною знову панує важка, гнітюча тиша. Це тиша невимовного болю, який неможливо втамувати словами. Ми віддали останню шану людині, чиє ім’я тепер навіки вписане в історію нашої громади та всього українського народу золотими літерами мужності – ім’я морського піхотинця Олександра Лісового.
Народився він 2 квітня 1986 року в селі Переселення. Тут минули його дитячі та шкільні роки. 2003 року Олександр закінчив 11 класів Переселенської ЗОШ І-ІІІ ступенів і вступив на навчання до Національного аграрного університету. У 2007 році отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Агрономія» та здобув кваліфікацію бакалавра-технолога із агрономії. Далі продовжив навчання в цьому ж закладі. У 2008 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Агрономія», здобувши кваліфікацію агронома-дослідника.
Із січня 2009 по вересень 2011 року Олександр працював на посаді інженера відділу агроресурсів Інституту водних проблем та меліорації Національної академії аграрних наук України.
У 2011 році повернувся в рідне село та працював агрономом у місцевому господарстві ПСП «Переселенське».
Із 2020 року і до мобілізації Саша працював в Обухові у приватній компанії у сфері меліорації та поливу.
Олександр Лісовий, молодий чоловік, який мав великі перспективи, великі життєві плани, будувати свою кар’єру, свій дім, ростити дітей, підтримувати батьків. Але коли ворог прийшов нищити нашу землю, Олександр обрав інший шлях — шлях воїна.
10 грудня 2024 року Олександр Лісовий був призваний на військову службу по загальній мобілізації Другим відділом Обухівського РТЦК та СП.
Матрос Лісовий ніс ратну службу на посаді кулеметника десантно-штурмового відділення штурмового взводу десантно-штурмової роти І батальйону морської піхоти військової частини А2802. Як справжній десантник, він не чекав ворога вдома — він пішов вибивати його там, звідки приходить зло.
21 лютого 2025 року, у запеклому бою біля села Свердліково на Курщині, серце Олександра зупинилося. Він загинув, захищаючи нас із вами, стримуючи ворожу навалу на чужій території, щоб вона ніколи більше не повернулася до наших осель.
Довгі 10 місяців невідомості, статус «зниклий безвісти»... Це були дні найважчих випробувань для рідних, які до останнього плекали надію. Але сьогодні Олександр повернувся додому на щиті. Йому було лише 38…
Сьогоднішній сумний день – День похорону Захисника України і прощання з ним – в усій великій громаді Кагарличчини оголошено Днем жалоби.
Траурний кортеж земляки зустрічали на знак пошани живим Коридором Слави. Прощалися з воїном біля батьківської хати і на Центральному цвинтарі, де віднині матиме він свій Вічний спочинок. Чин похорону відправив священник Православної церкви України, протоієрей Юрій Король. У проповіді перед вірянами святий отець наголосив, що Олександр житиме вічно в людській пам’яті, а його душа оселиться в Царстві Небесному, де немає ні війни, ні смерті, ні печалі, а є лише вічний спокій і життя безконечне. На прощальному мітингу перед присутніми виступили заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов, староста села Сніжана Шевченко, а поет Олександр Клименко присвятив Героєві свій вірш.
Іван Семцов сказав у своєму виступі: «Жодні слова співчуття від міської ради чи громади не замінять вам рідної людини. Ми розуміємо, що ваша рана ніколи не загоїться. Але знайте: ваш син і брат загинув, як Герой. Ви виховали справжнього чоловіка, для якого слово «честь» і «Батьківщина» були дорожчими за життя. Кагарлицька громада розділяє ваш біль. Ми завжди будемо поруч, і пам’ять про Олександра буде жити в цій землі, за яку він віддав усе.
Олександр Лісовий тепер у лавах Небесного воїнства. Він змінив свій кулемет на ангельські крила, щоб оберігати нас із неба.
Кажуть, що морська піхота — це еліта, це сталевий характер. Олександр довів це своїм життям і своїм подвигом.
Низький уклін тобі, солдате Вітчизни! Вічна пам'ять матросу Олександру Лісовому!»
Світлими спогадами про Олександра Лісового і щирими словами співчуття його родині був сповнений зворушливий виступ Сніжани Шевченко.
Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав батькові Героя Державний Прапор України, яким була покрита домовина. Тричі прогримів прощальний військовий салют, прозвучав Державний Гімн України, за яку віддав своє життя Олександр Лісовий.
Герої не вмирають!
Слава Україні!
