26 червня 2026 року в Кадомській громаді відбулося відкриття меморіальної дошки на честь Захисника України Коробенка Руслана Івановича – мужнього воїна, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави.

Руслан Іванович народився 23 травня 1980 року в селі Кадомка, де пройшли його дитячі роки. У 1986 році розпочав навчання в Кадомській школі, яку закінчив у 1995 році. Згодом вступив до Ржищівського будівельного технікуму за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд», який успішно закінчив у 1999 році, здобувши кваліфікацію техніка-будівельника.

Після навчання був призваний до лав Української армії, проходив службу командиром БМП та отримав військове звання старшого сержанта. Після завершення служби продовжив навчання в Рівненському училищі професійної підготовки працівників охорони ГУДСО при МВС України, де у 2001 році здобув кваліфікацію охоронника.

У різні роки працював у міліції, на Банкнотно-монетному дворі, охоронником у містах Обухів, Підгірці та Козин, різноробочим в Українському товаристві меду в рідній Кадомці, а також помічником оператора АЗС БРСМ-НАФТА.

16 січня 2023 року Руслан Іванович був призваний до лав Збройних Сил України Другим відділом Обухівського РТЦК та СП. Служив командиром бойової машини – командиром 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А4784. Побратими знали його за позивним «Танкіст».

5 липня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Берестове Харківської області отримав важке поранення внаслідок ворожого обстрілу. Після тривалої реабілітації знову повернувся до виконання військового обов'язку. 4 лютого 2025 року отримав посвідчення учасника бойових дій.

У червні 2025 року виконував бойові завдання на посаді командира радіовідділення взводу зв'язку 1-го стрілецького батальйону військової частини А4784 поблизу населеного пункту Звірове Покровського району Донецької області. 7 серпня 2025 року був важко поранений внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Після переведення до військової частини А4820 продовжував лікування, але, на превеликий жаль, 26 листопада 2025 року серце Героя перестало битися в лікарні міста Берестин Харківської області.

У Руслана залишилися батько, мати, дружина, діти, брат і сестра. Його світла пам'ять назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів та всієї громади.

Під час заходу згадали всіх полеглих Героїв села – Костянтина, Ігоря, Руслана, Сергія та Миколу, які віддали найдорожче за нашу Батьківщину.

Ведучими пам'ятного заходу були Андрій Андрієнко та Олександр Мукоїда.

Неможливо було стримати сліз, слухаючи слова, які промовив начальник відділу архітектури, містобудування та ЖКГ Володимир Бойко. До присутніх також звернувся представник Другого відділу Обухівського РТЦК та СП Олександр Ткаченко. Присутні вшанували пам'ять усіх загиблих Захисників хвилиною мовчання.

Вічна пам'ять і слава Герою!

Герої не вмирають. Вони назавжди залишаються в наших серцях, у пам'яті поколінь та в історії України.

Наталія САВЧЕНКО, староста Кадомського округу