СТАРШОГО СОЛДАТА СЕРГІЯ ПОГРЕБНЯКА ПОХОВАЛИ В КАГАРЛИКУ З ВІЙСЬКОВИМИ ПОЧЕСТЯМИ

​Сьогодні Кагарличчина знову схиляє голову в скорботі. Сьогодні, в День жалоби для нашої великої громади, ми провели в останню путь нашого земляка, нашого Захисника — старшого солдата Погребняка Сергія Петровича.

​Цей біль невимовний. Коли зупиняється серце воїна, який пройшов пекло фронту, це відчувається як особиста втрата для кожного з нас.

​Сергій Петрович був справжнім сином своєї землі. Народившись тут, у Кагарлику, 28 травня 1986 року, він увібрав у себе силу і працьовитість нашого краю.

​Його життєвий шлях — це шлях простої, але гідної людини. Він закінчив Кагарлицьку ЗОШ №1, здобув фах у Ржищівському ПТУ №28, опанувавши такі мирні спеціальності, як бджоляр та водій категорії «С».

​Він чесно відслужив строкову службу, опанував непросту військову техніку, ставши механіком такої потужної машини, як МАЗ-543 – найбільшої з родини важких чотиривісних автомобілів.

Демобілізувавшись, Сергій займався мирною працею, був водієм на елеваторі в рідному місті, працював оператором на АЗС «Шелл». Він створював добробут своєї родини та нашої громади.

​Але коли над Батьківщиною нависла темна хмара повномасштабної війни, Сергій Петрович не вагався. 24 лютого 2022 року, у перший день вторгнення, він став до лав Збройних Сил України по мобілізації. Він проміняв кермо мирного автомобіля на зброю, щит і броню Захисника.

​Він сумлінно ніс службу у військових частинах А2730, А0666, А2393. Його мужність проявилася в боях, де він 31 березня 2025 року отримав тяжке поранення. Він боровся за життя і здоров’я, пройшов тривалий курс лікування, але духом не зламався.

​На жаль, доля нещадно випробовувала його. Після поранення він пережив ще одну страшну втрату, яка підірвала його сили, — загибель рідного брата. Сергій повернувся додому 15 вересня 2025 року, щоб пережити це горе.

​Але  вчора, 24 листопада 2025 року, наслідки фронтового поранення та гіркота втрат, які він тримав у своєму серці, обірвали його молоде життя. Серце солдата Вітчизни зупинилося.

Поховали воїна з військовими почестями в рідному Кагарлику. Траурний кортеж земляки зустрічали живим Коридором Слави; зупинявся транспорт, водії та пасажири виходили і ставали навколішки, віддаючи останню шану Захисникові України. Коло Алеї Слави Героїв усі зупинилися, щоб хвилиною мовчання вшанувати пам’ять про полеглих на фронтах земляків.

А біля хати згорьованої матері, що по вулиці Зеленського, уже вдруге відбувалася жалобна церемонія прощання…

Чин похорону відслужив священник Православної церкви України Юрій Король.

Похоронна процесія вирушила на Довжанський цвинтар – до місця вічного спочинку Сергія Погребняка.

«Не вмирає той, хто залишається в серцях людей», – наголосив отець Юрій біля могили воїна.  У прощальному слові заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов сказав: «Щирі слова глибокого співчуття всім рідним і близьким висловлює вся наша велика громада Кагарличчини. Сергій Погребняк віддав найцінніше, що мав: роки свого життя — захисту України, а зрештою — і саме життя. Він виконав найвищий обов'язок перед своїм народом. ​Ми схиляємо голови перед його подвигом, перед його стійкістю, перед його жертовністю. Ми обіцяємо, що його ім’я, як і імена всіх наших полеглих Героїв, назавжди буде вписане в історію Кагарличчини та вільної України, яка обов’язково переможе в цій кривавій війні. ​Вічна пам’ять і вічна слава нашому Захиснику, старшому солдату Сергію Погребняку!»

Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав Державний Прапор України, яким було покрито домовину з тілом воїна, його матері. Тричі пролунав прощальний військовий салют, в оркестровому виконанні прозвучав Державний Гімн України, за яку воював старший солдат Сергій Погребняк.

Герої не вмирають!

СЛАВА УКРАЇНІ!