5 червня 2026 року в Кагарлицькому ліцеї №1 відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки колишньому директору закладу, чиє ім’я він із гордістю носить нині, — Василю Григоровичу Мамію.

На урочистості зібралися рідні Василя Григоровича, викладачі Кагарлицького ліцею №1 імені Василя Мамія та їхні колеги-педагоги з інших навчальних закладів громади, керівництво Кагарлицької міської ради, депутати обласної та міської рад, жителі міста, а також почесні гості з-за меж Кагарличчини.

На початку заходу його ведучі — учительки ліцею — зазначили, що сьогодні всі зібралися біля стін закладу, щоб вшанувати пам’ять людини, чиє життя стало невід’ємною частиною історії ліцею та всієї Кагарличчини.

“Є люди, чия присутність відчувається навіть тоді, коли їх уже немає поруч. Вони лишають після себе не лише досягнення і нагороди. Вони залишають добру пам’ять, людяність, мудрість і справи, які продовжують жити. Саме такою людиною був Василь Григорович Мамій, — наголосили ведучі. — Сьогодні ми відкриваємо меморіальну дошку на його честь. Не лише як знак пам’яті про директора ліцею, а як знак вдячності людині, яка присвятила своє життя освіті, дітям та розвитку рідної громади”.

Почесне право відкрити меморіальну дошку надали нинішній директорці ліцею Альоні Будник. Присутні вшанували світлу пам’ять Василя Мамія, треті роковини від дня смерті якого виповнилися саме в ці дні (його серце перестало битися 26 червня 2023 року), хвилиною мовчання та поклали до підніжжя дошки квіти.

З теплими спогадами та словами глибокої поваги до присутніх звернулися міський голова Олександр Панюта, директорка Кагарлицького ліцею №4 Людмила Шевеленко, депутат Київської обласної ради Віталій Карлюк, Герой України, народний артист України Анатолій Паламаренко, народний артист України Олександр Трофімчук, військовий капелан протоієрей Сергій, колеги та учні.

Всі вони згадували Василя Мамія як непересічну, неординарну особистість, яка зробила вагомий внесок у розбудову освітнього простору краю. Адже Василь Григорович був не лише керівником, а й активним громадським діячем — депутатом міської ради шести скликань, де очолював бюджетну комісію, а також тривалий час був беззмінним старостою директорів шкіл району та громади.

Міський голова Олександр Панюта поділився особистими спогадами про багаторічну пліч-о-пліч роботу з Василем Григоровичем, згадавши і про господарські мрії керівника, які вдалося втілити вже після його відходу:

“Ми разом пройшли вздовж і впоперек усі теплотраси. Мріяли про те, що колись зможемо побудувати свою котельню. На жаль, за його життя не встигли, але вже в період 2025–2026 років ми звели цю котельню, і сьогодні дітки навчаються в теплі. Також, виконуючи його волю, за підтримки депутатів ми замінили дороговартісні вікна у спортивному залі. Ця меморіальна дошка буде нагадувати нам про добру, світлу людину, про товариша, який своїм прикладом показував, як потрібно турбуватися про своє місто і свою громаду”.

Олександр Панюта також тепло згадав, як директор любив дітей: зустрівши малечу в коридорах спинявся порозмовляти, вітався із хлопчиками за руку, завжди займався з дітьми спортом, грав у шахи.

Директорка Кагарлицького ліцею №4 Людмила Шевеленко назвала Василя Мамія своєю «золотою людиною», вчителем та наставником, який свого часу призначив її на посаду і завжди підтримував мудрою, спокійною порадою.

А колишній учень ліцею, депутат обласної ради Віталій Карлюк емоційно згадав, як у 1987 році Василь Григорович викладав у нього креслення, і назвав його найкращим і найдоступнішим спеціалістом в освіті, якого він коли-небудь зустрічав.

Під час заходу ведучі зачитали хроніку життєвого шляху та зворушливі спогади колег. Василь Григорович Мамій народився 3 січня 1965 року на Вінниччині (в селі Маньківка Тульчинського району), та справжньою другою батьківщиною для нього став Кагарлицький край. Свій шлях тут він розпочав старшим піонером-вожатим у Кагарлицькій середній школі №1. Згодом працював інструктором ідеологічного відділу райвиконкому, заступником директора з навчально-виховної роботи рідної школи №1, очолював відділ освіти Кагарлицької РДА. З 2005 року понад 18 років незмінно керував Кагарлицьким ліцеєм №1.

Його добре знали як і громадського діяча, він неодноразово обирався депутатом Кагарлицької міської ради II, III, V, VI, VII та VIII скликань, працював помічником-консультантом народного депутата України на громадських засадах.

Колеги згадують, що двері його кабінету завжди були відчинені. Як учитель фізкультури і тренер, він палко заохочував молодь до спорту. Як мудрий лідер — опікувався молодими педагогами, допомагаючи їм адаптуватися та опановувати новітні освітні тенденції. За свою працю був нагороджений численними відзнаками Міністерства освіти і науки України, обласних, районних та міських органів влади, відзнакою «За заслуги перед містом».

“Його слова, поради і настанови завжди залишаться з нами як цінний дороговказ з нашої професійної діяльності. Для когось він був директором, для когось колегою, для когось другом, для когось чоловіком, батьком чи дідусем. Але для всіх нас людиною, яку пам'ятають не через посаду, а через те, якою вона була”, - звучали слова освітян.

Слово на заході мали і видатні митці. Герой України Анатолій Паламаренко підкреслив важливість виховання духовного добра молоді заради майбутнього України, висловивши впевненість у нашій перемозі. А народний артист України Олександр Трофімчук, який особисто товаришував із Василем Григоровичем, з великим хвилюванням згадав їхні вечірні дружні бесіди і процитував безсмертні поетичні рядки Андрія Малишка про стежину в ріднім краю.

Військовий капелан, протоієрей Сергій, звертаючись до громади, зазначив:

“Ми завжди стоїмо на чиїхсь плечах, на чиїхсь життях. Хтось віддає життя на фронті, а хтось поклав його в цивільному житті, працюючи на майбутнє. Легше бути кілька хвилин героєм, ніж все життя — порядною людиною. Ворог приходить туди, де програють сільський священник і вчитель. Тому образи вчителів закладаються в душу і залишаються на все життя”.

Наприкінці заходу священники Кагарлицького благочиння Православної церкви України Юрій Король та Валерій Марцін на чолі з благочинним Юрієм Литвином, разом із капеланом Сергієм, здійснили чин освячення меморіальної дошки. Протоієрей Валерій Марцін закликав громаду до щирої молитви за покійного та збереження живої пам’яті про нього.

Відтепер кожен, хто переступатиме поріг ліцею, бачитиме ім'я Василя Григоровича Мамія — людини, яку пам'ятають не через високу посаду, а через велике й добре серце. Його справа продовжується в успіхах його учнів та колег. Вічна пам’ять!

Кагарлик.City