У КАГАРЛИКУ З ВІЙСЬКОВИМИ ПОЧЕСТЯМИ ПОХОВАЛИ СОЛДАТА ЮРІЯ ТРИГУБА

​Ми прощалися з Юрієм Миколайовичем Тригубом. Йому було лише 47 років. Це вік розквіту, коли чоловік уже має життєву мудрість, але ще сповнений сил. Юрій народився тут, у нашому Кагарлику, 17 вересня 1978 року. Зростав у великій, дружній родині, де було семеро дітей. Він знав ціну праці та підтримки змалечку.

​Ми пам’ятаємо його як просту, скромну та працелюбну людину. Шкільні роки  Юрія пройшли в Кагарлицькій ЗОШ №1. Після шкільної парти професійну освіту здобув у Ржищівському ПТУ №28, опанувавши фах контролера вимірювальних приладів. Працював у рідному місті на різних підприємствах. Останнє місце роботи – МВКП «Декор». Він не шукав слави. Він працював на благо рідного міста, любив тиху риболовлю — ті прості моменти мирного життя, які ми колись сприймали, як належне. Але коли ворог прийшов на нашу землю, Юрій не став ховатися. Рік тому – 26 грудня 2024 року – він став до лав Збройних Сил України і пішов на фронт за призовом Другого відділу Обухівського РТЦК та СП по загальній мобілізації.

​ Солдат Юрій Тригуб ніс ратну службу як водій-електрик відділення управління штабу взводу зв’язку 2-го механізованого батальйону військової частини А5003. Як водій-електрик взводу зв’язку, він забезпечував те, що на війні є життєво необхідним, — координацію та можливість діяти разом. Але 2 грудня 2025 року поблизу селища Бересток на Донеччині серце нашого земляка зупинилося під час виконання бойового завдання.

​«Більше немає тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх...» - сказано у Святому Письмі. ​Юрій поклав свою душу за кожного з нас. Він пішов у вогонь, щоб цей вогонь не прийшов у наші домівки.

У сумний день похорону Героя в усій великій громаді Кагарличчини було оголошено День жалоби. Траурний кортеж земляки зустрічали, ставши на коліна, вклоняючись мужності Захисника України. Прощалися з Юрієм біля будинку по вулиці Захисників України, де проживає брат Героя і мешкали його батьки, а потім на цвинтарі, що на Новобудовах. Чин похорону відслужили благочинний Кагарлицького благочиння Православної церкви України Юрій Литвин у співслужінні з протоієреєм Юрієм Королем.

​…Велике горе прийшло до родини Юрія: до трьох доньок, які втратили батька, до братів та сестер. Біля місця Вічного спочинку воїна відбувся траурний мітинг. До родини загиблого звернувся заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов: «Жодні слова співчуття не загоять вашу рану. Але знайте: ваш батько і брат — справжній Герой. Його ім’я назавжди вписане в історію Кагарлицької громади та всієї України золотими літерами. Ми поділяємо ваш біль і низько вклоняємося вам за те, що виховали таку людину.

​Юрій Тригуб, як справжній Герой, повернувся додому «на щиті». Він виконав свій обов’язок до останнього подиху. Тепер наш обов’язок — пам’ятати. Пам’ятати, якою ціною дається кожен світанок, кожен спокійний день тут, у тилу.

Неймовірними зусиллями таких Героїв, як наш земляк, тримається сьогодні фронт і наближається перемога над ворогом. І ця перемога обов’язково настане, бо за нами слово Правди, нас підтримує прогресивне людство, з нами Господь Бог. ​Світла пам’ять солдату Юрію Миколайовичу Тригубу!»

Поховали бійця біля могил батьків – із військовими почестями, під потрійний прощальний салют; Офіцер групи цивільно-військового співробітництва майор Вячеслав Прис урочисто передав братові полеглого Державний Прапор України, яким була покрита домовина з тілом Героя. Духовий оркестр виконав Державний Гімн України, за яку воював і за яку загинув Юрій Тригуб.

Вічна слава Герою!

Слава Україні!