Він залишив порожнечу, яку нічим не заповнити: у Кагарлику прощалися з воїном Олександром Ряськом
24 липня 2025 року на Кагарличчині провели в останню путь старшого солдата Олександра Ряська. Він пішов із життя, захищаючи Україну на Донеччині. Поховали Героя в рідному Кагарлику на цвинтарі по вулиці Лісовій.
Не стало Олександра Ряська 16 липня 2025 року в місті Дружківка Донецької області. Причиною смерті воїна стала важка хвороба серця. Менш ніж за місяць Герою мало б виповнитися 35 років.
Народився Олександр Рясько 7 серпня 1990 року в Кагарлику.
Закінчив Кагарлицьку ЗОШ №3. Навчався в Ржищівському індустріально-педагогічному фаховому коледжі. Здобув 2010 року фах програміста після закінчення навчання на відділенні інженерії програмного забезпечення.
Рік служив в армії, був нацгвардійцем. Після демобілізації працював у Зікрачах у виправній колонії 115.
До великої війни займався приватним підприємництвом, захоплювався риболовлею, автотранспортом, приготуванням їжі – і це йому дуже добре вдавалося.
14 квітня 2023 року Олександр був призваний на військову службу за мобілізацією Обухівським РТЦК та СП. Службу проходив у 32 окремій механізованій бригаді танкістом, воював як мінометник у військовій частині А7364.
За мужність і військову доблесть Олександр Рясько нагороджений медаллю «Захисник України». 6 вересня 2023 року старшому солдату, навіднику Олександру Ряську оголошено Подяку командувача Сухопутних військ України.
Але суворі фронтові будні далися взнаки і серце воїна не витримало фронтової напруги. Старший навідник 1 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини А7364 старший солдат Олександр Рясько 16 липня 2025 року раптово помер від гострої серцевої недостатності в місті Дружківка Донецької області.
У відгуках після трагічної звістки з фронту його друзі в соцмережах писали: «Справжній син України, незламний воїн, вірний побратим, найкращий друг, люблячий син, брат, Людина з великої літери.
Завжди усміхнений, завжди поруч, завжди готовий простягнути руку — навіть тоді, коли сам був на межі.
Його любов до України була не словами — вона була діями, кровʼю, жертвою, його серце билося в ритмі цієї землі та, на жаль, не витримало всього болю… Він залишив після себе порожнечу, яку нічим не заповнити, але залишив приклад — як жити по совісті, як тримати слово, як любити людей і свою Землю до останнього подиху».
У Героя залишилися мама, батько, брат, сестра, бабуся та дідусь.
22 липня близько 14-ї години кагарличани на колінах, низько схиливши голови, під тужливі звуки пісні «Пливе кача» зустрічали старшого солдата Олександра Ряська Коридором Слави в його рідному місті, куди він прибув у траурному кортежі на вічний спочинок.
24 липня траурний кортеж із тілом Олександра Ряська під тужливу мелодію пісні «Пливе кача», вирушив Кагарликом: спочатку вулицею Незалежності, а далі Росавською, Євгенія Лісового на вулицю Лугова, до будинку батьків Героя.
По дорозі його на колінах, схиливши голови в скорботі, зустрічали жителі міста та його гості. Спинялися автівки й автобуси, а ті, хто був у них, приєднувалися до вшанування воїна.
Траурний кортеж спинився біля Алеї Слави Героїв – тут хвилиною мовчання вшанували полеглих у борні з ворогом земляків.
До обійстя батьків Героя попрощатися з воїном зібралися рідні, друзі, однокласники, знайомі, сусіди, жителі Кагарлика та громади, побратими, військові, представники Другого відділу Обухівського РТЦК та СП, керівництво громади.
Тут, у дворі будинку по вулиці Лугова, 8, чин похорону за загиблим воїном відслужив священник Православної церкви України Василь Суп.
Після обряду священник звернувся до рідних Героя та громади зі словами глибокої скорботи. Він висловив співчуття родині загиблого та наголосив, що воїн Олександр віддав своє життя, захищаючи Батьківщину, своїх близьких і рідних, за всіх нас, за Україну. Тому ми маємо дякувати йому, як і тисячам інших воїнів. І наш обов’язок пам’ятати про Олександра, берегти спогади про нього у своїй душі.
Після цього траурна процесія вирушила до цвинтаря по вулиці Лісовій у Кагарлику. Тут о.Василь Суп відправив біля труни з тілом Героя літію.
Щирі слова про загиблого воїна сказав заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов.
«Страшна звістка прийшла на Кагарличчину з фронту про смерть нашого земляка Олександра Ряська.
У скорботі вся наша громада, вся Україна, яка втратила ще одного свого мужнього захисника, - промовив Іван Семцов. Уся велика громада нашого краю висловлює щирі співчуття рідним і близьким померлого воїна.
Серце нашого хороброго земляка перестало битися тоді, коли він захищав рідну землю у фронтовій зоні. Йому не виповнилось ще й 35 років… Попереду в нього були великі життєві плани, яким не судилося збутися…
Олександра не стало 16 липня. Це трагічний день для його родини, для віх нас. Але саме цього дня православна церква вшановує пам’ять подвижника Івана Вишенського і цілого ряду великомучеників. Як і вони, Олександр Рясько віддав своє життя заради загального блага, ставши в наші буремні часи в ряди Захисників України. Саме 16 липня є Днем ухвали Декларації про державний суверенітет України, за яку пішов воювати і поклав своє життя на олтар Перемоги наш земляк. Вічна слава і вічна пам’ять воїнові Олександру Ряську! Герої не вмирають! Слава Україні!»
Над могилою Героя пролунав військовий почесний салют.
Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав Прапор України, якими була покрита домовина з тілом Героя, його мамі.
Присутнім на похороні за давньою традицією роздали весільний коровай.
Прощаючись із Героєм, кожен із присутніх кинув до його могили по три жмені землі…
