​Сьогодні Кагарлик схилив голови в невимовному смутку: рідна земля прийняла до себе нашого земляка, Героя, мужнього захисника України — Євгенія Володимировича Вашеку.

​Кажуть, що воїни не вмирають, вони просто перевелися в Небесне воїнство. Але серце крається від болю, бо ми втрачаємо найкращих. Чоловіків із великої літери. Тих, на чиїх плечах тримається наша свобода.

​​Євгеній народився тут, у нашому Кагарлику, 11 січня 1970 року. Тут він бігав стежками, навчався в першій школі, здобував свій перший професійний фах у Ржищеві, працював зварювальником у ПМК-7. Проста, працьовита, чесна людина.

​Але в його житті завжди було особливе покликання — захищати. Ще в юності, у 1988–1990 роках, він пройшов гартування в морській піхоті в Севастополі, згодом підписав контракт. Там, біля українського моря, він зустрів своє кохання, там народився його син. Життя водило його різними дорогами — він повертався до Кагарлика, згодом жив на Чернігівщині... Та коли над Батьківщиною нависла смертельна небезпека, Євгеній не залишився осторонь.

​Він став воїном легендарної роти «ШКВАЛ» 2-го штурмового спеціалізованого відділення військової частини А0281. Його побратими згадують: Євгеній був не просто бійцем. Він був стрижнем підрозділу. Його оптимізм, залізна воля, вміння підтримати словом і ділом тримали високий моральний дух товаришів. Він ніколи не скаржився, стійко зносив усі надважкі навантаження і завжди йшов уперед.

​16 вересня 2024 року солдат Євгеній Вашека прийняв свій останній, запеклий стрілецький бій поблизу населеного пункту Медвежжя на Курщині. Він знищував ворога на його ж землі, з якої той прийшов нас убивати, і геройськи загинув зі зброєю в руках, вірний присязі, захищаючи нас із вами, захищаючи право України на існування.

​Майже два роки тривала страшна, виснажлива невідомість. Два роки надії та молитов. Євгеній вважався зниклим безвісти. І лише нещодавно, 9 липня 2026 року, завдяки експертизі, його було ідентифіковано.

​Він повернувся до рідного дому. На щиті. Але непереможений.

…Траурний кортеж, який рухався кагарлицькими вулицями 22 липня, земляки зустрічали живим Коридором Слави. Скорботною хвилиною мовчання вшанували люди пам’ять про Євгенія Вашеку і всіх полеглих земляків біля Алеї Слави Героїв. Зупинялися біля будинку по вулиці Незалежності, де Євгеній колись жив, а також біля батьківської хати по вулиці Захисників України. Останній спочинок воїн знайшов на цвинтарі по вулиці Героїв Крут.

Чин похорону відслужили священники Православної церкви України Василь Суп і Володимир Гергало.

Після Богослужіння з проповіддю перед присутніми виступив протоієрей Василь Суп: «Прийде той час, як говориться у Святому Євангелії, коли всі воскреснуть: ті, що творили добро, – на життя вічне, а ті, що творили зло, – на вічні муки. Ми можемо сказати, що раб Божий Євгеній робив добро. Він був миротворцем. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Тому ми віримо і молимось, просимо всемогутнього Господа, щоб Він дійсно назвав цих синів українських, синів наших, братів наших,  своїми синами… Якби не ті хлопці, якби не їхня жертовність, чи моли б ми з вами в мирі молитися… Ми молимося в мирі, ми просимо Господа і завжди повинні просити  всемилостивого Господа за наших воїнів, які тримають це мирне небо, просити Господа, щоб оселив у Царстві Божому тих усіх воїнів, які поклали життя своє заради нас із вами, заради своїх родин, заради всієї України. Ці прості, звичайні люди є титанами, вони є сильні духом, вони захищають усю Україну, і багато хто з них навіть не був військовим. Вони стоять зі зброєю в руках і захищають нас із вами. Тому слава і честь нашим Захисникам, нашим Героям. Хай  Господь Бог прийме їх у Царство Небесне – там, де  святі і праведні спочивають, приєднає їх до сонму святих, тому що вони віддали життя своє за ближніх… Вічна слава і вічна молитва повинна лунати за воїна Євгенія і всіх тих воїнів, які поклали життя свої за нас!»

У своєму виступі біля могили загиблого заступник міського голови Іван Семцов сказав: «​Від імені Кагарлицької міської ради, від імені всієї нашої громади я висловлюю найглибші, найщиріші співчуття родині Євгенія Володимировича,  його близьким, друзям та побратимам. Низький вам уклін за те, що виховали та підтримували справжнього Патріота. Ваш біль — це біль кожного з нас. Це рана, яка не затягнеться ніколи. Скорботний день прощання і похорону Героя оголошено в усій великій громаді Кагарличчини Днем жалоби.

​Ми не маємо права забути ціну нашої свободи. Кожен клаптик звільненої землі, кожен мирний ранок у Кагарлику оплачений життям таких титанів, як Євгеній.

​Ми обов'язково переможемо. Бо за нами правда, і з нами пам'ять про наших Героїв. Справа, за яку віддав життя солдат Вашека, буде доведена до кінця — Україна буде вільною, єдиною та незалежною!

​Спи спокійно, Герою. Ти повернувся додому, і твоє ім'я назавжди вписане золотими літерами в історію нашої громади та нашої держави».

Представник Другого відділу Обухівського РТЦК та СП Олександр Ткаченко вручив Прапор України, яким була покрита домовина з тілом Євгенія Вашеки,  та прапор військового підрозділу, де служив Герой, його двоюрідному братові Олександру. Бойовий побратим загиблого передав його родині військову амуніцію роти «ШКВАЛ».

Поховали Героя з військовими почестями: прозвучав Державний Гімн України, тричі пролунав прощальний салют.

За звичаєм предків кожен, прощаючись, кинув до могили три жмені святої рідної землі…

​Вічна пам'ять і слава Євгенію Володимировичу Вашеці!

Слава Україні! Героям Слава!