У місті Кагарлику 22 травня, в день перепоховання праху Тараса Шевченка, напередодні Дня Героїв, на Алеї Слави Героїв, що біля пам’ятника Героям Небесної Сотні, відбулося відкриття ще чотирьох меморіальних банерів на вшанування загиблих Захисників України. До підніжжя пам'ятника Героям Небесної Сотні і до меморіальних банерів було покладено живі квіти.

Перед присутніми виступив Кагарлицький міський голова Олександр Панюта:

​ – Шановна громадо Кагарличчини! Дорогі рідні та близькі наших полеглих Воїнів, побратими, друзі!

​Сьогодні особливий день. Ми зібралися тут, на Алеї Слави Героїв, біля пам’ятника Героям Небесної Сотні, у знакові для кожного українця дні. Сьогодні ми згадуємо перепоховання праху нашого Пророка — Тараса Шевченка, чиє слово століттями гартувало наш дух.

«Борітеся – поборете!» – закликав Великий Кобзар, і напередодні Дня Героїв ми схиляємо голови перед тими, хто втілив це слово в дію, віддавши найдорожче — своє життя — за волю України.

​Сьогодні ця Алея поповнюється чотирма новими іменами. Чотири портрети, чотири долі, чотири невимовні болі. Вони дивляться на нас із цих банерів — мужні, нескорені, вічні.

​Ми зобов'язані поіменно пам'ятати кожного з них:

​БІЛИК Віктор Іванович. Чоловік, який не вагався ні хвилини і в перші ж дні повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил. Його земний шлях завершився в січні 2025 року на Курщині, де він нищив ворога там, звідки той прийшов на нашу землю. Спочивай з миром у Халчі, Герою.

​КУЧУРА-КІЦЕНЮК Олег Михайлович. Досвідчений воїн, який знав, що таке війна ще з миротворчих місій в Іраку. З перших днів великої війни він знову взяв до рук зброю. Його серце зупинилося цьогоріч, у березні 2026 року, в бою на Дніпропетровщині. Свій спочинок він знайшов в Одесі, але його подвиг назавжди вписаний в історію нашої громади.

​СІРИК Віктор Володимирович. Наш земляк, який обрав шлях захисника з першого ж дня навали. Він героїчно тримав оборону на Донеччині, де й загинув восени 2024 року. Тепер він повернувся додому назавжди, під мирне небо древнього і вічного Кагарлика.

​ЯРОШЕНКО Олександр Миколайович. Став до лав ЗСУ наприкінці 2024 року. Він виконував надскладні бойові завдання на території ворога в Курській області, де в лютому 2025 року віддав життя за те, щоб війна не прийшла в наші домівки. Похований на Сумщині, у Недригайлові, але його меморіал тут — як знак нашої вічної шани.

​Низький уклін батькам, дружинам, дітям та родинам наших Героїв. Жодні слова не вгамують вашого болю, але знайте: Кагарлицька громада розділяє цей безутішний смуток із вами. Ми не забудемо. Ми не пробачимо.

​Ці меморіальні банери — це не просто фотографії. Це наше нагадування про те, якою ціною дається кожен ранок, кожна хвилина тиші у нашому місті та селах. Це наш дороговказ, як потрібно любити Батьківщину.

​Шановні присутні! Зараз я прошу всіх — військових, цивільних, дорослих і малих — відкласти всі справи і думки. ​Запрошую громаду долучитися до загальнонаціональної хвилини мовчання. Згадаймо Віктора Білика, Олега Кучуру-Кіценюка, Віктора Сірика, Олександра Ярошенка та всіх, хто поклав життя за суверенітет і незалежність України.

...Оголошується хвилина мовчання. Люди схиляють голови в скорботі за всіма загиблими в жорстокій війні з російськими загарбниками. У центрі міста зупиняється рух транспорту, водії і пасажири долучаються до патріотичної акції.

Вічна пам’ять і вічна шана полеглим! ​Слава українським Воїнам!

Слава Україні!