Напередодні Дня Героїв у Кагарлицькому ліцеї №3 відбулось урочисте відкриття меморіального банера пам’яті випускника закладу, українського воїна Станіслава Черниша.

У церемонії відкриття взяли участь родичі загиблого воїна, адміністрація, учні та вчителі закладу, представники Ветеранського простору, влади і громадськості.

Перед присутніми виступив представник Кагарлицької міської ради, підполковник у відставці Володимир Бойко:

– Шановна громадо! Рідні і близькі нашого Героя, дорогі вчителі, ліцеїсти та гості!

​Сьогодні, напередодні Дня Героїв, ми зібралися на подвір’ї Кагарлицького ліцею №3 з особливою, святою місією. Ми відкриваємо меморіальну дошку на честь випускника цього закладу, мужнього захисника України — Станіслава Володимировича Черниша.

​Від імені Кагарлицької міської ради, її голови та всієї нашої громади я хочу схилити голову перед пам’яттю людини, яка вписала своє ім’я в новітню історію боротьби за незалежність нашої держави.

​Кажуть, що патріотизм виховується змалечку. Саме тут, у стінах тоді ще третьої школи, з 1990 по 2001 рік формувався характер Станіслава. Вчителі та друзі пам’ятають його як відповідального, наполегливого та щирого хлопця. І коли у 2014 році над Україною нависла смертельна небезпека, Станіслав не залишився осторонь. Він не шукав виправдань, а пішов захищати свій дім.

Із липня 2015 по липень 2016 року Станіслав Черниш проходив службу на Донецькому напрямку, в районі міста Слов’янськ. На посаді радіотелефоніста-регулювальника він щодня, під ворожими обстрілами, забезпечував зв’язок та координацію, які рятували життя побратимів. Це була не просто служба — це був щоденний подвиг заради того, щоб тут, на Київщині, діти могли спокійно ходити до школи, а над нашими містами майорів синьо-жовтий прапор.

​Його життя обірвалося надто рано — 22 жовтня 2017 року, коли Станіславу було лише 33 роки. Злочинна рука забрала у матері сина, у громади — вірного громадянина. Скільки всього він міг би ще встигнути! Ми знаємо напевно: у ці грізні дні повномасштабної війни Станіслав знову був би на передовій, у перших рядах, борючись із тим самим лютим ворогом, якого стримував за часів АТО.

​Низький уклін родині Станіслава. Ви виховали справжнього Чоловіка, Воїна і Героя. Жодні слова не вгамують вашого болю, але знайте: Кагарлицька громада завжди пам’ятатиме і шануватиме подвиг вашого сина. Його жертва не була марною.

​Дорогі учні, ліцеїсти! Щодня, заходячи до рідного ліцею, зупиніть свій погляд на цих меморіальних знаках. Пам’ятайте, що свобода України оплачена надзвичайно високою ціною — ціною життів таких хлопців, як Станіслав Черниш. Нехай його життєвий шлях, його мужність і любов до Батьківщини стануть для вас орієнтиром. Будьте гідними його пам’яті!

​Ці меморіальні дошки — це не просто камінь. Це наша пам’ять, яка житиме вічно. Це наше "дякую" Герою Станіславу і всім Героям-випускникам школи від усієї Кагарлицької громади. ​Слава всім нашим Захисникам!

Спогадами про шкільні роки Станіслава поділилася вчителька  Світлана Михайловська, яка була класним керівником майбутнього Захисника України.

…Станіслав Черниш відтепер у Вічному строю поряд із іншими випускниками школи – Русланом Шумським, Олександром Ряськом, Олегом Кучмою, Максимом Загороднім, Мирославом Ярмішком, Євгенієм Іванченком, Євгеном Кучером.

До підніжжя банерів було покладено живі квіти – символ пам’яті і шани.

Вічна і світла пам’ять Станіславу Чернишу і всім полеглим Героям!

Слава Україні!