Був турботливим сином та люблячим чоловіком: у Кагарлику поховали воїна Євгенія Пасічного
2 листопада 2025 року на Кагарличчині провели в останню путь старшого сержанта Євгенія Пасічного. Він пішов із життя, захищаючи Україну на Харківщині. Поховали Героя в рідному Кагарлику на цвинтарі на масиві Новобудови біля могил його дідуся і бабусі.
Серце Євгенія Пасічного зупинилося 27 жовтня 2025 року в районі селища Старий Салтів Чугуївського району Харківської області. Герою було 43 роки.
Євгеній Пасічний народився 4 серпня 1982 року. Усе його життя було тісно пов’язане з рідною землею, з нашим містом.
Він навчався в Кагарлицькій ЗОШ №3 з 1988 по 1999 рік, потім здобував освіту в Таращанському технікумі, а згодом чесно виконав свій обов’язок, відслуживши строкову службу в лавах Збройних Сил України.
Життя Євгенія було сповнене любові. Лише недавно він поєднав свою долю з коханою дружиною – Наталією Галаган. Всі пам’ятатимуть його як турботливого сина та люблячого чоловіка, для якого родина завжди була опорою і найвищою цінністю.
Коли Батьківщина опинилася в небезпеці, Євгеній без вагань став на її захист. Ще у 2014 році він брав участь в антитерористичній операції. А з початком повномасштабного вторгнення, 22 серпня 2022 року, він знову був мобілізований до ЗСУ.
Служив у військовій частині А4787, а потім був відряджений до А5147. Євгеній був там, де найважче, де Україна потребувала його сили та мужності.
Його життя обірвалося, коли він виконував службові обов’язки із захисту нашої держави в районі населеного пункту Старий Салтів на Харківщині.
У Героя залишилися дружина, мама, тато, сестра і племінник.
2 листопада траурний кортеж із тілом Євгенія Пасічного під тужливу мелодію пісні «Плине кача» вирушив Кагарликом: спочатку вулицею Незалежності, на “круг”, потім – вулицею Став’янка до будинку по вулиці Джерельна, де проживають батьки Героя.
По дорозі його на колінах, низько схиливши голови в скорботі, зустрічали жителі міста та його гості. Спинявся транспорт, а ті, хто був у ньому, приєднувалися до вшанування воїна.
А рідні та сусіди встелили дорогу на вулиці до будинку, де жив Герой, осінніми квітами.
До садиби батьків Героя попрощатися з воїном зібралися рідні, друзі, однокласники, колеги, знайомі, сусіди, жителі Кагарлика та громади, військові, представники Другого відділу Обухівського РТЦК та СП, керівництво громади.
Тут, у дворі будинку по вулиці Джерельна, 4, чин похорону за загиблим воїном відслужив священник Православної церкви України протоієрей Уар Перетятько.
Звертаючись до присутніх, отець Уар зазначив, що сьогодні в останню дорогу проводжають воїна Євгенія, який поклав душу свою за рідну Україну, за нас із вами, за свою сім'ю. Він не помер, адже його безсмертна душа зараз серед нас. І ми повинні поводити себе так, щоб нам не соромно було із ним потім побачитися в кращому світі.
“Хоч часом і кажуть, що воїнами не народжуються, однак це не так. Народжуються воїнами. Якби вони не народжувались, то нікому було б захищати зараз нашу Україну і нас з вами. І Євгеній – один із таких, що були народжені воїнами. Він разом із побратимами віддав своє здоров’я, своє життя, щоб його Батьківщина була вільна. Тож нам треба пам’ятати і вшановувати наших полеглих воїнів.
А ще – нам усім треба навернутися до Бога, заповнити храми Божі. Бо було сказано, що якщо завтра всі люди прийдуть до церкви, вся Україна прийде і почне молитися, то післязавтра війна закінчиться. Тому, дорогі браття і сестри, треба навернутися до Бога, молитися і відвідувати храми Божі по недільних днях.
Молитися треба за воїнів України, бо коли ми за них молимось, у них два крила з'являються, і вони тоді стають непереможними. Ми маємо не забувати про це”, - наголосив священник.
Після цього траурний кортеж вирушив до цвинтаря на масиві Новобудови в Кагарлику. Тут священник відправив біля труни з тілом Героя літію.
Щире слово про загиблого воїна промовив заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов.
“Сьогодні ми зібралися, щоб провести в останню путь нашого земляка, нашого Героя – старшого сержанта Євгенія Віталійовича Пасічного. Словами важко передати біль і скорботу, які стискають наші серця. У цей час, коли вся Україна стоїть у боротьбі за своє існування, Кагарлик втратив одного зі своїх найкращих синів, - наголосив Іван Семцов. – Це велика честь – віддати останню шану Герою, захисникові Кагарличчини та всієї України. Висловлюємо глибокі співчуття рідним і близьким воїна!
Старший сержант Євгеній Пасічний – це справжній Герой. Це Воїн Світла.
Сьогодні ми не лише оплакуємо його, а й вшановуємо його подвиг. Його ім’я назавжди буде вписане в історію Кагарличчини та в історію визвольної боротьби України. Його жертовність – це той фундамент, на якому стоятиме наша Перемога.
Дружині Наталії, всім рідним – прийміть наші найглибші співчуття. Ваше горе – це горе всієї нашої громади. Ми схиляємо голови перед вашим сином і чоловіком.
Побратимам – дякуємо за те, що були поруч із Євгенієм. Бережіть себе і пам’ять про вірного товариша.
Вічна пам’ять і вічна слава нашому земляку, старшому сержанту Євгенію Пасічному!
Герої не вмирають! Слава Україні!”
Над могилою Героя пролунав військовий почесний салют.
Підполковник Володимир Бойко, т.в.о. начальника Другого відділу Обухівського РТЦК та СП, передав Державний Прапор України, яким була покрита домовина із тілом Героя, його мамі.
Прощаючись із Героєм, кожен із присутніх кинув до його могили по три жмені землі.
Герої не вмирають! Герої завжди залишаються з нами в наших серцях…
Валентин Владіміров
Читайте також: Був патріотом та жив по совісті: в Кагарлику провели в останню путь воїна Станіслава Кулініченка
Читайте також: Був сповнений гідності та любові до рідної землі: у Кагарлику поховали воїна Віктора Гаркавенка
Читайте також: Любив Україну і був патріотом: у Кагарлику поховали воїна Олександра Авраменка
Читайте також: Повернувся додому "на щиті", алеєю квітів і прапорів: у Сущанах поховали воїна Володимира Семененка
Читайте також: Приєднався до небесного воїнства: у Липовці в останню путь провели воїна Олексія Рогатіна
