У четвер 21 травня в селі Мирівка відбувся зворушливий захід-реквієм «Герої не вмирають».  Проходив він біля Мирівської гімназії, де відкривали Алею пам’яті випускників, які повернулися з війни на щиті, як Герої.

…На шкільному подвір’ї вишикувались школярі зі своїми наставниками, на захід запрошено родичів полеглих Героїв-земляків, представників влади, духовенство. На тлі розповіді про кожного з воїнів рідні Героїв знімають синьо-жовті знамена, якими було огорнуто портрети Захисників України. У скорботній хвилині мовчання всі вшанували пам’ять про загиблих земляків і всіх українців – військових і цивільних, Героїв і Героїнь, дорослих і янголят…

Перед присутніми виступив директор гімназії Анатолій Муковоз. Він подякував батьківському колективу, учням і працівникам закладу за участь у благодійних ярмарках, під час яких було зібрано необхідні кошти для облаштування Алеї пам’яті, подякував за допомогу і підтримку Кагарлицькій міській раді.

На знак вдячності родинам полеглих воїнів було вручено хліб – як сакральний символ жертовності, благословення, духовної сили, єднання та вічної світлої пам’яті, як вияв поваги до кожної сім’ї, яка втратила рідну людину…

До освячення Алеї пам’яті запрошують настоятеля храму Василя Супа.  Виконавши церемонію освячення, отець Василь виголосив полум’яну проповідь, підкресливши, що саме в цей день – День Вознесіння Ісуса Христа, ми молимося за наших воїнів, без них неможливим був би мир, якого ми просимо в Бога. Тому ми маємо бути вдячними нашим Захисникам. Святий отець, висловивши впевненість у перемозі України, відзначив, що нинішній захід, який проходить у День вишиванки, символізує, що в майбутньому на наших вишиванках має з’явитися ще один візерунок, який відображатиме жертовність і мужність наших воїнів.

Перед присутніми з промовою виступила Любов Коваль, заступник Кагарлицького міського голови:

«Шановна громадо, дорогі родини наших Героїв, поважні вчителі, учні Мирівської гімназії та всі присутні! ​Сьогодні ми зібралися на цьому подвір’ї зі смутком у серцях, але водночас із почуттям глибокої гордості та безмежної вдячності. Школа — це місце, де починається свідоме життя, де формується людина і громадянин. І саме тут, у стінах Мирівської школи, колись навчалися семеро чоловіків. Вони були різного віку, мали різні долі, не всі народилися саме в цьому селі, але всіх їх назавжди об’єднало одне — любов до України та жертовність, вищої за яку немає у світі. ​Сьогодні вони повертаються до рідної школи. Повертаються на меморіальних банерах, щоб стати вічним прикладом для наступних поколінь.

​Згадаймо кожного з них поіменно:

​Артем СОКОЛОВ (32 роки). Мужній учасник АТО. Його серце зупинилося ще в листопаді 2019 року на Луганщині від кулі ворожого снайпера. Він одним із перших став на захист нашого спокою.

​Борис СОКУРА (55 років). Став до лав захисників у перші місяці повномасштабного вторгнення: був мобілізований 27 травня 2022 року.  Не стало Героя 17 лютого 2023 року на Донеччині, де він захищав Батьківщину в складі ЗСУ.

​Борис БАЩЕНКО (50 років). Пішов захищати Вітчизну влітку 2023 року, а вже в жовтні того ж року його життя обірвалося під час виконання військового обов’язку.

​Євгеній ГЛУШКО (38 років). Мобілізований до лав Збройних Сил України 29 липня 2023 року. Загинув  27 жовтня 2023 року під час запеклого артилерійського обстрілу на Херсонщині, віддавши найдорожче за нашу свободу.

​Володимир СЕМЕНЕНКО (31 рік). Мобілізований до ЗСУ 21 березня 2025 року. Молодий, сповнений планів захисник України загинув у серпні 2025 року під час стрілецького бою на Донеччині, до останнього подиху тримаючи зброю в руках.

​Олександр ПЕНДЮР (45 років). Мобілізований 26 грудня 2024 року. Майже рік мужньо тримав фронт і загинув наприкінці грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

​Іван КУРБЕТ (47 років). Прийнятий на військову службу 31 березня 2025 року. Пройшов важкі випробування війни, але на початку січня цього, 2026 року, його серце перестало битися в госпіталі на Сумщині.

​Низький уклін вам, воїни світла!

Від імені Кагарлицької міської ради, від імені всієї нашої громади я схиляю голову перед батьками, дружинами, дітьми та близькими наших полеглих земляків. Жодні слова не вгамують вашого болю, але знайте: ви не одні у своєму горі. Ми пам’ятаємо. Ми щиро вдячні вам за те, що виховали справжніх Чоловіків, справжніх Патріотів.

​Ці меморіальні банери на подвір’ї гімназії — це не просто данина пам’яті. Це щоденне нагадування кожному учню, який ітиме на урок, кожному вчителю та кожному перехожому про те, якою ціною дається ранок без вибухів і право жити на своїй землі.

​Вони віддали свої життя, щоб жили ми. І наш обов'язок — жити так, щоб бути гідними їхнього подвигу. Працювати, допомагати Армії, берегти Україну та наближати Перемогу.

​Вічна пам’ять і вічна слава Героям Мирівської землі! Слава Україні!».

На заході виступив також український воїн, випускник школи Ярослав Шевченко. Він передав рідній школі прапор своєї військової частини і поклав квіти до портретів загиблих побратимів. Усі присутні також поклали квіти до підніжжя банерів.

Діти запалюють і ставлять до банерів символічні свічі пам’яті.

У День вишиванки мирівчани  долучилися до всеукраїнської патріотичної акції «Вишита стрічка пам’яті», пов’язавши на меморіальних банерах вишиті стрічки – як символ глибокої вдячності, зв'язку поколінь, відповідальності та любові, з якими українці вшановують полеглих Захисників і Захисниць.

Школярі урочисто підняли прапори, передані з військових частин та формувань, з якими заклад співпрацював, надавав волонтерську допомогу з перших днів повномасштабного вторгнення росії і надає донині, а також знамена військових частин та формувань, у яких воюють земляки.

Реквієм пам’яті проходив у відповідному музичному супроводі, був емоційно наснажений, а на завершення юні гімназистки заспівали пісню Тараса Петриненка «Україно»; діти вручили рідним Героїв і гостям власноруч виготовлені обереги.  

Герої не вмирають!

Слава Україні!