Загинув Ігор Шевеленко 23 червня 2026 року внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу села Березівка Куп’янського району Харківської області. Герою було 50 років.

Ігор Шевеленко народився 1 лютого 1976 року в селі Стави Кагарлицького району. Протягом 1983-1991 років навчався в Черняхівській середній школі. Після шкільної лави протягом 1991-1994 років здобував професійну освіту в Немішаївському радгоспі-технікумі.

Його трудова біографія писалася на Білоцерківському підприємстві «Росава» в 1996-1998 роках, він працював бригадиром у КГСП «Черняхівське» протягом 1998-1999 років.

Потім трудився на кондитерській фабриці «Лагода» протягом 1999-2003 років, а потім у 2003-2005 роках працював агрономом у ВСП «Агрофірма «Черняхівська». Певний час працював у місті Бровари, а до війни, у 2021 році, як і багато співвітчизників, поїхав на заробітки в Польщу.

Проте коли ворог пішов великою війною на рідну землю, Ігор не залишився осторонь.

Ігор Шевеленко був призваний по загальній мобілізації 18 грудня 2025 року Першим відділом Ковельського РТЦК та СП Волинської області. Він служив оператором безпілотних літальних апаратів 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону військової частини А1008.

Загинув Ігор Шевеленко 23 червня 2026 року внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі села Березівка Кам’янського району Харківської області.

У Героя залишилися дружина, дочка та брат із родиною.

30 червня близько 15:15 траурний кортеж із тілом Ігоря Шевеленка прибув у Кагарлик. Тут його зустріли на колінах жителі та гості міста.

А 2 липня о 10:00 траурний кортеж із тілом Героя під тужливу мелодію пісні «Плине кача» вирушив із Кагарлика до Черняхова.

По дорозі Захисникові на колінах віддавали шану жителі міста та його гості, спинявся транспорт, а ті, хто був у ньому, приєднувалися до вшанування воїна.

У селі Леонівка, а згодом у рідному Черняхові траурний кортеж із квітами, на колінах, низько схиливши голови в скорботі, зустрічали жителі сіл - вони встеляли останню дорогу Героя квітами.

Коридор пошани простягнувся від краю Черняхова аж до храму святого великомученика Димитрія Солунського, де за героєм відслужили чин похорону священники Православної церкви України настоятель храму протоієрей Володимир Гергало і протоієреї Василь Суп і Тимофій Лаганович.

Після завершення служби до присутніх звернувся протоієрей Володимир Гергало. «Дорога родина, рідні і близькі. Всі, хто зібрався сьогодні у цьому святому храмі, але, на жаль, не на радість, а в скорботі. Сьогодні до нашого села повернувся наший земляк, воїн Ігор, але, на жаль, на щиті.

Ви сьогодні в Святому Євангелії від Іоана Богослова чули слова, що немає більшої любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх. Воїн Ігор виконав цю заповідь. Він поклав своє життя за нас з вами, за свою родину, в першу чергу, за нашу країну, за всіх нас з вами. Бо він пішов боронити її, знаючи, що може не повернутися, але пішов і до останніх своїх днів достойно стояв на захисту нашої країни.

Чи можемо ми якось заспокоїти серця дружини і всіх рідних, всіх, хто знав Ігоря? Ні, не можемо. Єдине, що ми можемо це пам'ятати його і молитися за нього.

Але так, як він виконав цю заповідь любові, то я думаю, Бог приймає його у своїй оселі, в Царство Небесне, яке він приготував для тих, хто його любить. І всі наші Захисники-воїни ідуть до Бога, і там стають уже воїнами Небесними, і зверху захищають нашу країну, надихають своїх побратимів, які стоять далі, щоб клятий ворог, москаль, не прийшов на нашу землю і не забрав наше майно і не повбивав наших рідних і близьких.

Тому постійно молімося за наших воїнів. Пам'ятаймо, що вони там і в холод, і в спеку, але стоять і боронять нас. А ми тут можемо спокійно жити, виконувати свої бажання, робити ті справи, які задумали. Тому постійно згадуймо їх у своїх молитвах.

Нехай Господь їх береже, щоб вони повернулися додому не на щиті, як Ігор, а здоровими, щасливими. І пам'ятатимемо таких як Ігор, які вже не повернуться, або повернулися на щиті.

Нехай Бог упокоїть душу невинноубієного новопреставленого воїна Ігоря. Нам же дає сили, любові, наснаги, щоб ми трудилися тут в тилу і допомагали воїнам в першу чергу своїми молитвами і всім, хто чим зможе.

Царство небесне і вічний спокій воїну Ігорю і воїнам, що загинули боронячи Україну».

Від храму траурний кортеж рушив до сільського цвинтаря по вулиці Свободи. Тут священники Володимир Гергало і Василь Суп відправили біля труни з тілом Героя літію.

Щирі слова про загиблого Героя сказав заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов. «Жорстока війна, що її розпочала проклята людьми росія, уже котрий рік збирає свої криваві жнива. Гине цвіт української нації, ідуть із життя кращі сини і дочки багатостраждальної України. Вони віддають найдорожче, що є в кожної людини, – своє життя, – щоб ми з вами були захищені від ворожої навали. Днями прийшла ще одна гірка звістка з фронту про загибель нашого земляка, жителя села Черняхів Ігоря Шевеленка.

І ось ми проводжаємо Героя в останню путь. На цьому місці, де він матиме Вічний спокій, ми з глибоким сумом і щирою вдячністю згадуємо його життєвий шлях.

У тяжкому горі залишилися донька, дружина, брат Героя. Велика громада Кагарличчини висловлює щирі співчуття родині і всім, хто знав і любив Ігоря. Цей сумний день, коли відбувається похорон воїна, оголошено на Кагарличчині Днем жалоби.

Ігор Шевеленко віддав своє життя за Батьківщину, за кожного з нас у розквіті сил, коли попереду було ще пів життя, піклування про свою родину, втілення мрій, планів і задумів, яким уже не судилося здійснитися.

І тому наш святий обов’язок берегти світлу пам’ять про Захисника України, всіляко підтримувати і допомагати родині. Солдат Ігор Шевеленко загинув, наближаючи Перемогу над агресором, який обов’язково буде розгромлений і вигнаний із нашої священної землі, политій кров’ю Героїв.

Його ім’я буде увічнене на Алеях Слави в Черняхові і в Кагарлику, закарбоване для майбутніх поколінь на камені Меморіалу Слави, який буде споруджено в Кагарлику після перемоги.

Вічна пам’ять і вічна слава українському воїну Ігорю Шевеленку! Слава Україні!"

Над могилою Героя прозвучав Гімн України та пролунав військовий почесний салют.

Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник вручив Державний Прапор України, яким була покрита домовина з тілом Ігоря Шевеленка, його дружині.

Прощаючись із Героєм, кожен кинув до його могили по три жмені землі.

Герої не вмирають! Герої завжди залишаються з нами в наших серцях…

Валентин Владіміров