КАГАРЛИЧЧИНА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ ЯРОСЛАВА ГРУШКА
Сьогодні небо над Кагарличчиною і над селом Зелений Яр було важке від смутку, бо цього дня проводжали в останню дорогу не просто земляка, не просто солдата, а частину нашої спільної душі — Ярослава Сергійовича Грушка.
Йому було лише 30 років. Це вік розквіту, час, коли чоловік будує плани, мріє, кохає і просто живе. Але коли над Україною нависла смертельна небезпека, Ярослав, як справжній син своєї землі, не шукав легких шляхів.
Усі пам’ятають його як щирого і працьовитого хлопця – від учня місцевої школи до майстра своєї справи. Його життєвий шлях був чесним: Протягом 2012-2014 років учився в Богуславському центрі професійної освіти, здобувши професію слюсаря. У 2015 році навчався у школі міліції, а потім два роки стояв на варті закону в нашому Кагарлицькому відділенні міліції.
У 2017 році працював на меблевому комбінаті в місті Києві, пізніше - на фабриці «Мойдодир», останнє місце роботи – пекар Кагарлицької хлібопекарні – людина, чиї руки пахли хлібом і життям.
Але в суворі часи війни ці самі руки змінили пекарську лопату та інструменти на зброю. 15 серпня 2024 року він був призваний на військову службу по загальній мобілізації Другим відділом Обухівського РТЦК та СП. Він пішов захищати наше право на цей хліб, на мирні ранки, на саме існування України.
Ярослав пройшов через найтяжчі випробування війни. Пекло Донеччини, військова частина А5725, запеклі бої на Торецькому напрямку, а згодом солдат Грушко був переведений у військову частину А4076, воював у 1-му мінометному взводі мінометної батареї 4-го батальйону територіальної оборони.... Він знав, що таке справжнє братерство і що таке ціна свободи. Останні дні його служби минули на Запорізькому напрямку. На жаль, 13 грудня 2025 року серце нашого захисника зупинилося. Він пішов із життя, несучи ратну службу, вірний присязі, вірний Україні, вірний кожному з нас.
День похорону Героя оголошено в усій великій громаді Кагарличчини Днем жалоби. Траурний кортеж на шляху його слідування земляки зустрічали, ставши на знак пошани на коліна, а біля Алеї Слави Героїв у Кагарлику в скорботній Хвилині мовчання пом’янули всіх полеглих за Вітчизну.
Церемонія прощання відбулася біля рідної хати, а відспівували воїна за православною традицією в сільському храмі Апостола Іоанна Богослова. Чин похорону відправили у співслужінні благочинний Кагарлицького благочиння ПЦУ Юрій Литвин і протоієрей Юрій Король. Святі отці закликали молитися за воїна, що віддав своє життя за Україну, за кожного з нас, берегти світлу пам’ять про нього, а Господь прийме його душу в Царстві Небеснім.
Останній спочинок солдат Ярослав Грушко знайшов на Березівському цвинтарі. Біля могили воїна з промовами виступили заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов і староста села Ольга Бевз.
Іван Семцов у прощальному слові сказав: «У невтішному горі залишилися мама і сестра. Дорогі рідні! Жодні слова розради не замінять вам сина та брата. Ваша втрата — це рана, яка не заживе. Але знайте: Ярослав пішов із життя, як Герой. Ви виховали чоловіка з великим серцем і незламною волею. Ми низько схиляємо голови перед вашим горем і обіцяємо: пам’ять про нього житиме в наших серцях.
…До мобілізації останньою мирною професією Ярослава була праця в хлібопекарні. Кажуть, що пекарі дарують життя. Ярослав подарував нам життя двічі: спочатку своєю працею, а потім — своїм найвищим подвигом.
Спи спокійно, Ярославе. Твій земний шлях завершився тут, у рідному селі, але твоя слава щойно розпочала свій шлях у вічність.
Ти зробив свій внесок у Перемогу, ставши до лав Захисників України і віддавши у фронтових умовах найцінніше – своє молоде життя.
Бойові побратими продовжать твою справу і виженуть із Української землі орди рашистів.
Вічна пам’ять солдату Ярославу Грушку!»
Поховали солдата з військовими почестями, під потрійний прощальний салют і оркестрове виконання Державного Гімну України.
Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав Прапор України, яким була покрита домовина з тілом Героя, його матері…
Вічна слава Захисникові України і слава Україні!
