НАЦГВАРДІЄЦЬ ЗАХАР РОМАНЮК ЗНАЙШОВ ВІЧНИЙ СПОЧИНОК У РІДНІЙ ХАЛЧІ
Сьогодні на Кагарличчину і в мирне село Халча прийшла чорна, невимовна туга. Сьогодні ми провели в останню путь нашого Героя, Захисника, сина, брата, земляка — Романюка Захара Олеговича. Він повернувся додому на щиті, виконавши найвищий обов'язок перед своїм народом і своєю державою.
Захар... Усього 25 років... Молоде, світле життя, обірване жорстокою війною. Життя, яке було сповнене мріями, планами та добротою.
Захара пам’ятають як усміхненого, доброго хлопця, який завжди був готовий прийти на допомогу. Він народився тут, на Халчанській землі, 15 січня 1999 року. Навчався в Халчанській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. Після шкільної науки вступив до економічного коледжу Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана», де здобув спеціальність «Фінанси і кредит». Працював у ТОВ «Дан-Фарм Україна». Перед ним відкривалося майбутнє, яке він прагнув будувати.
Але коли ворог ступив на нашу землю, Захар, не вагаючись, обрав інший шлях. У лютому 2023 року він добровольцем став у стрій. Не чекав повістки, а сам пішов захищати матір, батька, брата, бабусю, свій дім, свою Україну. Служив у званні рядового на посаді стрільця другого відділення третього стрілецького взводу оперативного призначення роти оперативного призначення на бойових машинах піхоти батальйону оперативного призначення у лавах Національної гвардії України (військова частина 3005).
Він воював мужньо і самовіддано. І своє життя він поклав, захищаючи найгарячіші рубежі нашої держави, біля населеного пункту Кліщіївка на Донеччині. 1 квітня 2024 року, під час мінометного обстрілу, світло його життя згасло. Відтоді він вважався безвісти зниклим, і сьогодні, через стільки місяців болючого очікування, він повертається до нас, щоб знайти вічний спокій у рідній землі.
Захар віддав найдорожче – своє молоде життя – за нашу свободу, за кожен наш спокійний день, за право України бути вільною!
Ми схиляємо голови перед його подвигом. Немає слів, щоб втішити згорьованих батьків, маму і тата, брата, бабусю. Їхнє горе — це горе всієї нашої громади, всієї України. Ми в неоплатному боргу перед вами за те, що ви виростили такого Героя.
Сьогоднішній скорботний день – день похорону Героя – по всій великій Кагарлицькій громаді оголошено Днем жалоби. Траурний кортеж із домовиною воїна земляки зустрічали по шляху його слідування з Кагарлика до Халчі живим Коридором Слави. Зупинявся зустрічний транспорт, люди виходили з машин і ставали навколішки, віддаючи останню шану загиблому. Біля його рідної хати по вулиці Шовковичній родина, земляки і побратими прощалися з полеглим нацгвардійцем. Чин похорону відслужили Благочинний Кагарлицького благочиння Православної церкви України Юрій Литвин у співслужінні з протоієреєм Уаром Перетятьком.
Благочинний отець Юрій, який особисто знав Захара, згадував, якою той був чистою, світлою людиною, а в грізний для України час став воїном світла. «Я молюся за те, щоб ця війна якнайшвидше закінчилася, а ще за те, щоб наші болючі втрати не були марними – ось тоді наші воїни на Небесах будуть справді радіти…Я вірю і знаю, що кожен воїн, який поліг, уже на Небесах, як і Захар, а він і на землі був як ангел, бо він був дуже хорошою людиною…» Благочинний закликав молитися за полеглого воїна і всіляко підтримувати його родину.
Після заупокійних молитов похоронна процесія пішою ходою вирушила до Нового цвинтаря в Халчі, де вічно спочиватиме воїн Захар Романюк.
У прощальній промові біля могили Захисника України заступник міського голови Іван Семцов, зокрема, сказав: «Захар Романюк назавжди залишиться для нас взірцем честі, мужності та жертовності. Його ім'я, його подвиг, його 25-річне життя, віддане за Батьківщину, золотими літерами вписані в історію нашого села і нашої незламної України.
Ми клянемось пам'ятати! Ми клянемось не дати змарнувати цю жертву! Ми будемо продовжувати боротьбу, щоб мрія Захара про вільну і мирну Україну здійснилася. Ми впевнені, що ворог буде розбитий і вигнаний із нашої землі в російські болота. Перемога буде за нами, бо на нашому боці правда і сам Господь Бог!
Слава тобі, Воїне Захаре! Спочивай з миром, наш Герою!»
Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав родині Героя Державний Прапор України і прапор Захарової військової частини, якими була покрита його домовина.
Тричі пролунав почесний військовий салют. Духовий оркестр заграв Державний Гімн України. Кожен, прощаючись, кинув до могили за православною традицією три жмені землі…
Вічна пам'ять і вічна слава Захиснику України Романюку Захару Олеговичу!
Герої не вмирають!
СЛАВА УКРАЇНІ!
