КАГАРЛИЧЧИНА В ЖАЛОБІ: У СТАВАХ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАГИБЛОГО ГЕРОЯ ОЛЕГА ТИЩЕНКА
Сьогодні небо над нашою Кагарличчиною знову в жалобі. У Ставах провели в останню путь загиблого односельця Олега Тищенка, чиє життя стало втіленням мужності, жертовності та безмежної любові до свого народу.
Олег не просто виконував обов'язок — він жив Україною. Хлопець із багатодітної родини, де змалечку вчать ділити хліб і підставляти плече, він проніс ці цінності через усе своє коротке, але таке яскраве життя.
Народився Олег Тищенко 14 серпня 1984 року в селі Стави Кагарлицького району Київської області в багатодітній сім’ї. Навчався в Ставівський загальноосвітній школі. У 2003-2004 роках проходив військову службу в Збройних Силах України. Після демобілізації працював на різних роботах.
Його шлях воїна розпочався не вчора. Ще у 2014-му, коли над Україною лише зійшла загроза, головний сержант Тищенко одним із перших став на захист рідної землі. Волноваха, 72-га окрема механізована бригада — ці назви назавжди вписані в історію його бойового шляху. 17 лютого 2015 року він отримав статус учасника бойових дій. 16 березня 2015 року був демобілізований.
Але коли у 2022-му ворог прийшов знову, Олег не зміг лишатися осторонь.
Із 25 липня 2022 року Олег Тищенко знову на захисті України, призваний по загальній мобілізації Другим відділом Обухівського РТЦК та СП.
Як досвідчений солдат, він був оператором безпілотних літальних апаратів 4-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2-го взводу роти безпілотних авіаційних комплексів 1-го механізованого батальйону військової частини А1302 і нищив ворога, який прийшов на нашу землю. Олег став «очима» і «каральною десницею» нашої армії. Він був відзначений Подякою командування як солдат штурмового підрозділу, а наказом Міністра оборони України від 17 серпня 2023 року Олег Тищенко був нагороджений відзнакою «За зразкову службу». Він нещадно бив ворога під Кліщіївкою, де 5 вересня 2023 року отримав надважке поранення. Здавалося б, він уже віддав державі більше, ніж можливо. Але після лікування Олег знову повернувся у стрій. Бо знав: за його спиною — численна родина: сестри і брат, дружина Тетяна, донька Діана і зовсім маленький синочок Любомир, якому не було ще й пів року, коли батько вчергове пішов у бій.
Геройськи загинув Олег Тищенко 12 січня 2026 року у Краматорську Донецької області, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок.
День похорону воїна було оголошено на Кагарличчині Днем жалоби. Траурний кортеж земляки зустрічали Коридором Слави, ставши на знак пошани навколішки. Церемонія прощання відбувалася біля рідної хати, а потім у сільському храмі. Чин похорону відправив настоятель храму Святої Покрови Валерій Марцін. Після Богослужіння святий отець звернувся з проповіддю до вірян. Висловивши співчуття родині, він наголосив, що воїн поклав своє життя «за нас із вами, аби ми могли спокійно тут мешкати, аби могли діти спокійно йти в школу, навчатися, зростати у вільній державі. Тож пам’ятаймо його, – закликав священник,– як воїна, доброго, порядного і незламного».
Зворушливими спогадами про Олега Тищенка поділилася його колишня вчителька Тамара Шепелявенко. Із невимовним болем у серці проводжає вона в останню путь уже одинадцятого свого учня, що віддав своє життя за Україну.
Похоронна процесія вирушила до Центрального цвинтаря – місця Вічного спочинку загиблого Захисника Батьківщини. На траурному мітингу біля могили із промовами виступили заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов і староста села Володимир Михайленко.
«Герої не вмирають доти, доки живе пам'ять про них, – підкреслив Іван Семцов. – Олег житиме в кожному подиху вільної України, у кожному світанку, який він виборов для своїх дітей. Олег Тищенко віддав найдорожче — своє життя — за те, щоб ми з вами могли жити на своїй землі. Його жертва не є марною. Кожен виліт його БПЛА, кожен знищений окупант наближали той день, коли над нашою країною знову запанує мир.
Ми обіцяємо: ми не забудемо. Ми вистоїмо. І ми обов’язково переможемо, бо за нами правда, і за нами такі Атланти, як Олег Тищенко».
Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав Державний Прапор України, яким була покрита домовина з тілом Героя, його дружині. Тричі пролунали залпи прощального військового салюту, прозвучав Державний Гімн України, яку понад усе любив і за яку віддав життя став’янин Олег Тищенко.
Світла пам'ять Герою! Слава Україні!
