​Сьогодні Кагарличчина в жалобі. Вся наша велика громада схилила голови в глибокій скорботі, проводжаючи в останню путь свого вірного сина, Героя Рибака Андрія Сергійовича.

​Неможливо дібрати слова, здатні втішити рідних, виміряти всю глибину тяжкої втрати. Сьогодні в Кагарлику прощалися з Героєм, який віддав життя за Україну, за нашу волю і незалежність.

Наш Андрій народився 10 квітня 1991 року. Ми пам'ятаємо його школярем у Кагарлицькій ЗОШ №2 імені В.П.Дашенка, де він навчався з 1998 по 2009 рік, – згадуємо його як старанного, урівноваженого, доброго і надзвичайно чуйного хлопця. Ці якості він проніс через усе своє коротке життя.

​Він був людиною праці. Після здобуття – протягом 2009-2010 років – у Ржищівському професійному коледжі фаху автослюсаря Андрій  працював  на різних підприємствах та в організаціях рідного міста: у Кагарлицькій філії з експлуатації газового господарства ПАТ «Київоблгаз»,  на механічному заводі «ПАНТЕК-виробництво», у фірмі «КАГМА», на фабриці «Лагода», у магазині-складі «Декор», захоплювався автосправою. Де б він не був, він залишав по собі слід надійного фахівця. Він захоплювався автосправою, мав золоті руки і, що найважливіше, мав золоте серце.

Його ровесники – і не тільки – запам’ятають Андрія як вірного друга, завжди готового прийти на допомогу, а друзів у нього було багато…

Заради всіх їх, заради кожного з нас він став на захист України від лютого ворога, будучи призваним на військову службу за контрактом 28 серпня 2025 року Святошинським районним у місті Києві ТЦК та СП. Наш Андрій мужньо став до лав тих, хто не словом, а ділом захищає наше право на існування. Він обрав військовий фах, пов’язаний із постійним ризиком та небезпекою, і після проходження навчання сапер 2-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 2-го батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини А4219 Андрій Рибак виїхав із побратимами на виконання бойового завдання. Але  внаслідок дронової атаки ворога загинув… Ця трагічна подія сталася 10 грудня 2025 року в районі населеного пункту Веселе Харківської області.

Герой знайшов свій Вічний спочинок у рідному Кагарлику. Земляки зустрічали траурний кортеж живим Коридором Слави. Прощалися з воїном біля його будинку по вулиці Молодіжній. Чин похорону відправили благочинний Кагарлицького округу Православної церкви України Юрій Литвин у співслужінні з протоієреєм Уаром Перетятьком та отцем Мар’яном, військовим капеланом 21 окремого полку безпілотних систем спецпідрозділу «Кракен», де служив Андрій Рибак. Отець Мар’ян підкреслив, що Андрій віддав найдорожче, що в нього було, - своє тіло, а душа повинна жити вічно, і ми повинні пам’ятати про нього і про кожного, хто захищає нас на Сході, пам’ятати, якою є ціна нашої перемоги.

…Траурний кортеж, що рухався вулицями Кагарлика до Ольжинського цвинтаря, зупинився біля Алеї Слави Героїв, і всі Хвилиною мовчання вшанували пам’ять про Небесну Сотню Кагарличчини.

На Алеї почесних поховань, біля місця останнього спочинку Андрія Рибака, на траурному мітингу виступили заступник міського голови Іван Семцов, добрим словом згадала свого учня колишній класний керівник Андрія Валентина Капішон, подякувавши батькам за виховання сина-Героя.

«Ця втрата невимірна, – сказав у прощальному слові Іван Семцов. – Ми висловлюємо глибокі, безмежні співчуття матері – Оксані Олександрівні, батькові – Сергію Івановичу. Ви втратили єдиного сина, свою опору, свою надію. Знайте: його подвиг, його жертва – це велична плата за нашу свободу. Уся громада схиляється перед вашим горем і вашою силою, щиро співчуваємо всім рідним і близьким загиблого воїна.

​​Наш земляк жив звичайним, чесним життям українського чоловіка – працював, мав плани, мріяв… Він не встиг втілити всіх своїх амбітних задумів. Він не встиг створити власну родину. Життя, яке лише починалося, обірвалося...

Сапер Андрій Рибак віддав найцінніше – своє життя – за те, щоб ми мали право на ранок, на світлий день За те, щоб його рідні, його друзі, щоб усі ми, українці, мали майбутнє.  ​​Пам'ятаймо: Андрій не загинув. Він поклав свою душу і тіло за нашу свободу. Його справу продовжать бойові побратими, і Перемога прийде на нашу багатостраждальну землю».

За традицією перед похованням прийнято тричі промовляти слова прощення, але благочинний отець Юрій закликав усіх тричі подякувати Захисникові, який віддав своє життя за кожного з нас.

Після останніх прощань і військових почестей – вручення матері Державного Прапора України, яким було покрито домовину, потрійного прощального салюту і виконання Державного Гімну України, присутні разом зі священниками прочитали молитви до Отця Небесного і Пресвятої Богородиці і тричі за традицією предків кинули до могили  жменю рідної землі…

​Ім’я Андрія Рибака віднині вписане золотими літерами в історію Кагарлицької громади та в історію незламної України. Ми будемо пам'ятати сапера Андрія Рибака, як Героя.

​Вічна і світла пам'ять Захисникові Батьківщини! Слава Україні!