У селі Зелений Яр цієї п’ятниці – особливий  день, день  пам’яті,  вдячності  і  шани. Люди зібралися, щоб відкрити Алею  Слави, вшановуючи пам’ять про  тих, хто, не вагаючись, став на  захист  своєї  землі, свого народу, своєї  України – односельців Ігоря Кротика, Володимира Кармазіна, Ярослава Грушка.

Ведучі урочистого заходу Віра Янголь та Катерина Гордон підкреслюють: «Алея Слави – це не лише пам’ять. Це нагадування, що кожне ім’я, викарбуване тут, — це цілий всесвіт любові, мужності, сили духу. Це чийсь син, чоловік, батько, брат… Це серця, які билися заради нас…    Вони  були серед нас – звичайними хлопцями, друзями, однокласниками, сусідами, люблячими  синами, братами, внуками.  Але  у вирішальним  момент – вони стали Героями…Вони  відлетіли в небо, як  ті  журавлі, але  кожна  світлина Героя  на Алеї – це  нагадування, що  вони поруч, що їхній  подвиг живе  в  наших  серцях. Нехай ця алея стане місцем, де ми не лише схиляємо голови, а й відчуваємо незламну єдність нашої громади. Місцем, де навіть найменше серце навчиться великій любові до своєї Батьківщини».

Усі присутні схилили голови у хвилині мовчання в пам'ять про загиблих українців, військових і цивільних, Героїв і Героїнь, дорослих і янголят. Вони назавжди  в наших серцях як частинка хороброї нації, частина перемоги України.

Почесне право відкрити банери пам'яті  надається  рідним Героїв. Настоятель храму Іоанна Богослова протоієрей Юрій Король освячує меморіальні банери.

До учасників заходу звернувся заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов:

«Шановна громадо, рідні та близькі наших полеглих Захисників, патріоти села Зелений Яр!

Сьогодні надзвичайно важкий, але водночас святий день для всієї Кагарличчини та села Зелений Яр. Ми зібралися тут, щоб виконати наш найвищий святий обов’язок — вшанувати світлу пам’ять і відкрити Алею Слави Героїв.

Ці меморіальні банери — це не просто фотографії. Це закарбована в історії ціна нашої свободи, нашого кожного мирного світанку та майбутнього України. Це пам’ять про трьох наших земляків, які без вагань встали на захист рідної землі та віддали за неї найцінніше — власне життя.

Ігор Кротик — пройшов шлях строкової та контрактної служби, а з першого дня повномасштабного вторгнення без вагання став у стрій. Його мужність та відданість у лавах військової частини А4066 на Бахмутському напрямку поблизу Білогорівки назавжди залишаться прикладом незламності. Йому назавжди 27...

Володимир Кармазін — уродженець Зеленого Яру, який поліг 26 вересня 2023 року поблизу Павлівки на Донеччині, віддавши своє 52-річне життя за кожного з нас і за свою малу Батьківщину.

Ярослав Грушко — 30-річний солдат-мінометник, який пройшов запеклі бої на Торецькому напрямку та Запоріжжі в складі 4-го батальйону територіальної оборони. Його серце зупинилося 13 грудня 2025 року, але його подвиг житиме повік.

Від імені Кагарлицької міської ради та всієї нашої громади висловлюю найглибші співчуття матерям, дружинам, дітям, сестрам і всім рідним наших Героїв. Жодні слова не зможуть вгамувати ваш біль і заповнити цю порожнечу. Але знайте: громада пам’ятає. Україна пам’ятає.

Нехай ця Алея Слави стане місцем нашої спільної шани, нагадуванням кожному, хто проходить повз, якою ціною дається наш спокій, та дороговказом для майбутніх поколінь.

Схилімо голови перед світлою пам'яттю Ігоря, Володимира та Ярослава – мужніх і незламних воїнів, наших Захисників.

Вічна пам’ять і вічна слава Героям!

Слава Україні!»

Звертаючись до присутніх, староста села Ольга Бевза підкреслила: «Сьогодні ми відкриваємо Алею Слави, яка стане місцем спокою, місцем тиші, місцем молитви і місцем гордості за подвиги наших Захисників… Із цих портретів дивляться очі, живі очі наших земляків. Вони були різного віку, різного характеру, різної професії, вони мали сім’ї, планували майбутнє, мріяли, надіялись, сподівались… Але, на жаль, жорстока війна обірвала їхні життя, вони білими ангелами відлетіли в Небеса, залишивши за собою тільки пам’ять, яку ми, живі, повинні свято берегти. Ми сьогодні низько схиляємо голови перед родинами, перед батьками, матерями, синами… Ви виховали справжніх патріотів. Велика вам вдячність! Біль втрати не можна загоїти. Не можна загоїти рани серця, але ми всі пам’ятаємо, що ваші сини віддали найдорожче – свої життя, щоб сьогодні жила вільна Україна, щоб ми міцно стояли на своїй мирній, незалежній землі. Вічна слава нашим Героям! Світла їм пам’ять! Слава Україні!»

Органічно вплелися в сценарій заходу пісні у виконанні учасників художньої самодіяльності Зеленоярського сільського клубу.

Допоки ми живі — житиме пам’ять про наших Героїв. Вшанування їхньої пам’яті – це наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за їхній подвиг.

До підніжжя меморіальних банерів односельці і гості покладають живі квіти.

 – Дякуємо кожному Захиснику, хто, ризикуючи власним життям, з честю і гідністю виконує свій громадянський і військовий обов'язок, мужньо протистоїть агресорам. – підкреслюють ведучі заходу. – Ми – Українці, ми – підтримуємо Українське військо, підтримуємо свою власну країну – своє майбутнє. Ми віримо в мирне майбутнє України! 

Слава Україні! Героям Слава!