У селі Стави на Кагарличчині з військовими почестями поховали Захисника України Максима Коржова
опубліковано:
13 грудня 2025
оновлено:
31 травня 2026
Сьогодні село Стави, Кагарлицька громада, вся Україна – проводжали в останню путь свого вірного сина, Коржова Максима Юрійовича, чиє життя обірвалося у жорстокій боротьбі за нашу свободу і незалежність.
Максим народився 27 червня 1985 року в місті Слов’янськ, на Донеччині. Він виріс як звичайна, працьовита людина. Навчався в загальноосвітній школі №15, потім закінчив Словʼянський професійний аграрний ліцей, здобувши фах водія автотранспортних засобів.
Після навчання відслужив в армії два роки. Мав спеціальність водія зенітної установки.
Після армії вів спокійне життя в місті Словʼянськ, його знали як майстра на всі руки. Роботодавці цінували його, казали, що руки в нього золоті. Він доклав свою працю до багатьох об’єктів у рідному місті. Це було спокійне, мирне життя, сповнене мрій, планів і надій. Він був добрим, щирим, турботливим, завжди з посмішкою та незмінним оптимізмом.
На жаль, Максим не встиг повністю реалізувати свої мрії: не встиг одружитися з коханою дівчиною і створити власну родину, хоча вже став опорою для неї та її двох дітей.
Коли прийшла війна, він, як справжній чоловік і патріот, вчинив так, як веліло його серце. Спершу допоміг евакуювати кохану з дітьми на Західну Україну, а сам, будучи мобілізованим у Самборі, без вагань став до лав Збройних Сил України.
Пройшовши базову військову підготовку в Житомирській області, Максим поїхав захищати Україну на Запорізький напрямок. Ратну службу ніс на посаді старшого стрільця 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 5 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону військової частини А4350.
За відгуками командування, боєць Максим Коржов за час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег по службі, мав відмінний рівень мотивації до військової служби. Брав участь у наступальних боях під Новопрокопівкою у вересні 2023 року. Під час свого першого бойового завдання, під час штурму бойових позицій противника, на жаль, загинув у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість, мужність і вірність присязі. Зі слів побратима, який один повернувся з того завдання, Максим мужньо йшов уперед. Пересуваючись від точки до точки, допомагав пораненим побратимам, надавав першу медичну допомогу. Він і його напарник Михайло йшли вперед і не дійшли декілька метрів до ворожих окопів. Між ними лягла міна…
Зі слів командира, він із честю та гідністю виконав своє останнє завдання. Максим Коржов поліг, як справжній воїн.
Дорогі земляки! Сьогодні ми ховаємо Героя, який довгий час вважався зниклим безвісти. Два роки і два місяці рідні тут, на Кагарличчині, в селі Стави, куди переселилися з прифронтової зони, жили маленькою надією, шукали його, чекали… Але жахлива істина підтвердилася: його було ідентифіковано за результатами ДНК-тесту. Максим Коржов загинув у бою 29 вересня 2023 року.
У невтішному горі залишилися рідні Максима — мама, бабуся та сестра, і по всій великій громаді Кагарличчини цей важкий день – день похорону Героя – оголошено Днем жалоби. Уся громада схиляється перед горем його родини.
Траурний кортеж із тілом загиблого воїна люди зустрічали живим Коридором Слави, а його останню дорогу встелили живими квітами.
На Центральному цвинтарі в Ставах відбулося прощання з воїном Максимом Коржовим, а настоятель храму Святої Покрови Валерій Марцін відслужив чин похорону за загиблим Героєм. Священник підкреслив: хто поклав своє життя за ближніх, як Максим, той виявив найбільшу любов, як сказано в Святому Євангелії, і Господь прийме його в Царстві Небесному, де немає ні журби, ні печалі, а життя безконечне…
На траурному мітингу біля могили Героя перед присутніми виступив заступник Кагарлицького міського голови Ігор Будюк. Він, зокрема, сказав: «Ми схиляємо голови перед його мужністю та жертовністю. Ми вдячні йому за героїчний вчинок, за те, що він без роздумів віддав своє життя, щоб ми могли жити під мирним небом.
Максим Юрійович Коржов назавжди залишиться для нас прикладом незламності духу, честі та вірності присязі.
Сьогодні Максим знаходить свій останній спочинок тут, у селі Стави. Це його останній прихисток, і ми, громада, збережемо пам'ять про нього навічно.
Рядовий Коржов поліг смертю хоробрих за Україну, за мирні світанки, за кожного з нас, за Перемогу, яка обов’язково прийде, бо її щоденно наближають такі Герої, як наш Максим. Ніякий ворог не подолає таку націю, в якої є такі Герої. Смерть російським окупантам! Вічна пам'ять і вічна слава солдату Вітчизни Максиму Коржову!»
Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав Державний Прапор України, яким було покрито домовину з тілом воїна, його матері.
Поховали Максима Коржова з військовими почестями, під потрійний прощальний військовий салют, а коли опускали труну, звучав Державний Гімн України – нашої нездоланної держави, за яку загинув солдат.
Герої не вмирають! СЛАВА УКРАЇНІ!
