13 липня 2026 року Кагарличчина провела в останню дорогу свого мужнього захисника, старшого солдата Володимира Березнюка, який віддав життя за свободу та незалежність України.

​9 липня 2026 року серце 39-річного Героя зупинилося під час бою поблизу села Миколайпілля Дружківської міської громади Краматорського району Донецької області — життя воїна обірвав підступний удар ворожого FPV-дрона.

​Володимир Березнюк народився 15 січня 1987 року в селищі Ставище, але його юність та дорослі роки пройшли в Кагарлику. Тут він навчався в Кагарлицькій школі №1. Здобувши в Богуславі цивільну професію кондитера, пройшов строкову та контрактну службу у Василькові. Своїми золотими руками він творив красу, працюючи в київській фірмі «Сакура» з інсталяції скляних конструкцій, а згодом — механізатором у місцевому Сільськогосподарському кооперативі «Агробізнес».

​Коли 1 березня 2022 року ворог посунув на українську землю, Володимир без вагань змінив мирну працю на військовий одяг. Спочатку він ніс службу в роті охорони Обухівського РТЦК та СП, а з квітня 2023 року став механіком-водієм у складі легендарної 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» (в/ч А1302). Пройшовши крізь найзапекліші бої, Володимир Березнюк проявив виняткову мужність, за що був нагороджений:

​медаллю «За оборону Бахмута»,

​відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест»,

​відзнакою Міністерства оборони України «10 років сумлінної служби».

​…Цього скорботного дня жителі Кагарлика, низько схиливши голови й стоячи на колінах, створили живий Коридор Слави вздовж усього маршруту траурного кортежу. Біля Алеї Слави Героїв процесія зупинилася, вшанувавши хвилиною мовчання всіх полеглих земляків.

​Попрощатися з воїном-титаном біля його рідного дому зібралися родина, друзі, побратими, колеги, представники Другого відділу Обухівського РТЦК та СП та керівництво Кагарлицької громади. Чин похорону відслужили священники Православної церкви України: Юрій Король, Уар Перетятько та Володимир Гергало.

Під  час траурного мітингу біля могили воїна на Довжицькому цвинтарі протоієрей Юрій Король звернувся до громади та родини зі словами підтримки, наголосивши, що воїн Володимир виконав найвищу заповідь любові, віддавши молоде життя за волю України. Священник зазначив, що Господь приймає душі полеглих за правду у Царстві Небесному, і закликав близьких не впадати у відчай, а продовжити боротьбу Героя своєю працею, молитвою та єдністю.

​Заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов висловив щирі співчуття родині від імені всієї громади, де цей день було оголошено Днем жалоби. Він підкреслив, що 39-річний Володимир Березнюк без вагань став на захист Батьківщини, і хоча ворог забрав його життя, йому ніколи не знищити пам'ять про Героя та віру українців у Перемогу.

​Кума загиблого воїна Лілія Литвин емоційно згадала Володимира як надзвичайно добру, позитивну та безкорисливу людину, люблячого сина, чоловіка й батька. Вона засвідчила його мужність, зазначивши: ​«...він жодного разу не ховався і казав: «Я не можу лишатися дома, я в СЗЧ не піду, і сидіти тут і ховатися в хаті не буду». Він зробив усе для того, щоб ми були тут у безпеці. Він дбав якісно про нас, а тепер ми обіцяємо подбати про його душу і про його дітей, яких він доручив нам хрестити.Слава нашому герою, вічна йому пам'ять, слава Україні! Героям слава!»

​ Благочинний Кагарлицького благочиння ПЦУ Юрій Литвин закликав усіх присутніх тричі подякувати Захиснику за його велику самопожертву. Під звуки Державного Гімну України та прощальний військовий салют Державний Прапор України, яким була вкрита домовина, та стяг бригади передали дружині загиблого.

​Вічна пам’ять та слава Герою, який захистив наш мирний день! Громада ніколи не забуде його подвигу. Його ім’я буде увічнено на Алеї Слави Героїв, а потім викарбують на Меморіалі Слави, який буде споруджено в Кагарлику. Про нього розповідатимуть дітям на шкільних уроках патріотичного виховання, він буде з побратимами дивитися на нас і наших нащадків і з портрета в експозиції історико-краєзнавчого музею, і з верховин Царства Небесного – як наш Ангел-охоронець…

Фоторепортаж – Миколи Семенюка