ПАМ’ЯТЬ ПРО НЬОГО БУДЕ ЖИТИ В ПОКОЛІННЯХ: У КАГАРЛИКУ З ВІЙСЬКОВИМИ ПОЧЕСТЯМИ ПОХОВАЛИ СОЛДАТА АНДРІЯ ЯЩУКА

Перший день весни в Кагарлику був оповитий жалобою: 1 березня тут віддавали останню шану загиблому солдату Андрію Ящуку, Воїну світла, чиє життя стало живим щитом для кожного з нас.

​Кажуть, що Бог обирає найкращих. Але як же важко усвідомлювати це сьогодні, проводжаючи в останню путь Андрія — сина, друга, справжнього чоловіка, якому б ще жити, кохати й розбудовувати нашу Україну. Його шлях був коротким, але він вимірюється не роками, а гідністю, мужністю та безмежною любов’ю до своєї землі.

​Андрій Миколайович Ящук народився 12 березня 1997 року тут, у нашому рідному Кагарлику. Його становлення як особистості відбувалося на наших очах. У 2003 році він уперше переступив поріг школи №2 імені В.П.Дашенка, де під опікою першої вчительки Лілії Юріївни Бурої та класного керівника Ольги Іванівни Вовк гартувався його незламний характер.

​За роки навчання проявив себе як добрий, щирий, товариський учень, мав багато друзів, користувався повагою серед однокласників та вчителів. Наставники згадують його як надзвичайно сумлінного, зосередженого та працелюбного хлопця.

Після закінчення школи продовжив навчання в Ржищівському ПТУ №14, де здобув професію електрогазозварювальника. Обрав робітничу спеціальність, прагнув чесно працювати та бути опорою для своєї родини.

Працював у магазині-складі «Декор» на посаді вантажника. До роботи ставився сумлінно, відповідально, ніколи не уникав труднощів, був працьовитим та надійним.

Ще в шкільній характеристиці закарбовані слова, які сьогодні звучать як пророцтво: «Самостійно, без вагань приймав відповідальне рішення». І він прийняв таке рішення — найважливіше у своєму житті. 16 серпня 2024 року, не ховаючись за чужими спинами, Андрій став до лав Збройних Сил України за призовом по загальній мобілізації Другого відділу Обухівського РТЦК та СП.

Ратну службу Андрій ніс у військовій частині А7028, воював на найбільш напружених ділянках фронту. Серед побратимів мав позивний «Музикант» — за любов до музики та вміння підтримати бойовий дух товаришів. Він був щирим, добрим, завжди готовим прийти на допомогу, умів підбадьорити словом і жартом навіть у найважчі моменти.

…Солдат Ящук Андрій загинув у день четвертих роковин цієї проклятої війни, 24 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання внаслідок вогневого ураження FPV-дроном противника в населеному пункті Костянтинівка Краматорського району Донецької області.

Єдиний син у матері, Андрій у 28-річному віці віддав своє життя, залишившись відданим Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу та незалежність.

Він віддав усе, що мав, — своє завтра, щоб ми мали сьогодення.

У глибокому траурі вся велика громада Кагарличчини, співчуваючи в тяжкому горі матері Світлані Григорівні, бабусі – Ользі Миколаївні, для яких він був найбільшою підтримкою, надією та гордістю. Щирі співчуття всім, хто Андрія знав і любив.

Траурний кортеж, що рухався містом, люди зустрічали живим Коридором Слави. По дорозі зупинилися біля Алеї Слави Героїв, вшанувавши хвилиною мовчання всіх полеглих за Україну. Прощалися з Героєм біля його рідної хати, а по дорозі до місця останнього спочинку зупинилися біля хати по вулиці Соборності, де він народився і де пройшло його дитинство.

Чин похорону відправили військовий капелан ЗСУ Володимир Кравченко і старший пастор церкви «Істина життя» Сергій Гординський.

Поховали солдата на Новому кладовищі, віддавши військові почесті. На прощальному мітингу перед присутніми виступили заступник міського голови Ігор Будюк, військовий капелан, старший пастор  та одна з прихожанок церкви «Істина життя», бойовий побратим Андрія.

— Сьогодні ми не лише в глибокій скорботі — ми в неоплатному боргу, — підкреслив у своєму виступі Ігор Будюк. — Жодне слово розради не висушить сліз рідних, які втратили свою єдину опору. Але знайте: Андрій тепер у Небесному війську. Він став частиною тієї невидимої сили, яка тримає наше небо. ​Наш земляк загинув за те, щоб ворожий чобіт ніколи не топтав вулиці Кагарлика, щоб українська мова звучала в наших школах, щоб ми були вільними. Російські окупанти можуть вбити тіло, але вони ніколи не вб’ють пам'ять про таких Героїв і не зламають волю народу, який народжує таких синів. ​Ми обіцяємо: пам’ять про Андрія Ящука буде жити в поколіннях, у розповідях учителів, у серцях сучасників і нащадків. Ми вистоїмо. Ми переможемо, бо за нами правда, і за нас моляться такі янголи-охоронці, як Андрій. ​Низький уклін матері за виховання справжнього Чоловіка. Вічна пам’ять і Вічна слава Герою!

…Тричі пролунав прощальний військовий салют, присутні виконали Державний Гімн України, за яку віддав своє  молоде життя Андрій Ящук.

Герої не вмирають!

Слава Україні!