«Зорі Придніпровʼя» відновлюють свою роботу

Літературна студія «Зорі Придніпровʼя» діє на Кагарличчині вже 56 років. За час існування студії було видано понад шість десятків збірок місцевих авторів. Сотні поезій поклав на музику Борис Родина, на цих піснях виросло не одне покоління співочих кагарличан. Ще зі шкільних років я памʼятаю це зачарування від зустрічей, на яких справжні письменники читали свої поезії. А читання й презентації відбувалися часто. Однак із часом життєві перипетії внесли свої корективи, зібрання все рідшали, а під час карантину і зовсім припинилися. Тож як директорка бібліотеки я взялася за відновлення цієї роботи.

8 лютого в читальному залі Центральної бібліотеки зібралася літературна когорта Кагарличчини. На гостину завітали Павло Малєєв, Віктор Заїка, Микола Семенюк, Віра Янголь, Валентина Ільченко, Надія Вегера-Предченко, Борис Родина. Долучилися до роботи начальник відділу культури Олена Петленко та працівники Центральної бібліотеки й філії 1 «Бібліотека для дітей».

Розпочавши зустріч на правах організаторки, я привітала гостей, розповіла про мету зустрічі, поділилася своїми поезіями з присутніми. Далі слово надали всім запрошеним. Кожен ділився своїм шляхом до літературної творчості, цікавими історіями, спогадами. Зачитували вірші різноманітної тематики: про матерів, любов до рідної землі, про війну, втрати і надію на перемогу, про кохання та життєві цінності. Доповненням до виступу кожного літератора стали виступи Бориса Родини, який під акомпанемент гітари виконував пісні на слова присутніх.

Дві години часу злетіли як одна мить. У спокійній невимушеній обстановці, де за чашкою чаю з солодощами спілкувалися давні друзі, добрі знайомі. Дуже влучно про це у своєму вірші «Давай помовчимо на різні теми» написала Надія Вегера-Предченко:

А з Вами – ані холодно, ні жарко.

Мені із Вами саме так, як треба.

Душа не бʼється від журби на скалки,

І в дощ співає, а не плаче небо.

Про що, скажіть, нам з Вами говорити?

І це, повірте, зовсім не проблема.

Бо поруч з Вами легко так сидіти

Й мовчати нам удвох на різні теми.

Ховати радість, біль нема потреби.

І двері – навстіж. В час любий заходь.

Бо справжніх друзів Ангелами з неба

В житті лиш раз дарує нам Господь.

Олена Петленко звернулася до всіх із вітальним словом, подякувала за творчість, затишну атмосферу серед тривожних буднів. На завершення учасники заходу обговорили плани на майбутнє, зробили спільне фото та попрощалися до наступної зустрічі.

Лілія ЛИТВИН, директор Публічної бібліотеки