У Черняхові провели в останню путь Ігоря Тотцева. Він поліг у бою на Харківщині
6 вересня на Кагарличчині провели в останню путь старшого сержанта Ігоря Тотцева. Він загинув, захищаючи Україну від рашистських загарбників. Поховали Героя d селі Черняхів на цвинтарі по вулиці Свободи.
Загинув Ігор Тотцев 29 серпня 2024 року, отримавши під час бойових дій поранення, несумісні із життям, поблизу села Уди Золочівської селищної громади Богодухівського району Харківської області. Герою було 53 роки.
30 червня 2022 року він був мобілізований на військову службу до військової частини ТО930, де служив у званні старшого сержанта. У 2024 році Ігоря перевели до військової частини А3283, де він служив стрільцем стрілецького батальйону. У складі цього підрозділу й бив ворогів на Харківщині.
Народився Ігор Тотцев 14 лютого 1971 року в селищі Мяунджа Сусуманського району Магаданської області.
У 1984 році разом із батьками переїхав в Україну, в село Черняхів. Закінчивши школу в Обухові, 1986 року вступив на навчання в Київське професійно-технічне училище №28. Завершив навчання 1989 року, здобувши спеціальність слюсаря-монтажника загальномонтажних робіт і зварювальника ручного зварювання.
Протягом 1989-1991 років служив у рядах радянської армії, службу розпочав у Харкові. Під час армійської служби отримав спеціальність машиніста-екскаваторника. Закінчив курси водіїв.
Після демобілізації працював машиністом екскаватора і водієм у місті Обухові.
У 1991 році одружився. Через рік у подружжя народилася дочка Альона, а 2003 року – син Дмитро.
Із 2021 року Ігор Тотцев постійно проживав у селі Черняхів.
... 6 вересня близько 10-ї траурна процесія із тілом Ігоря під тужливі звуки пісні “Пливе кача” вирушила з Кагарлика до Черняхова.
По дорозі, в селі Леонівка та в Черняхові, його на колінах, низько схиливши голови, зустрічали жителі сіл - вони встеляли останню дорогу Героя квітами.
Коридор пошани простягнувся від краю Черняхова аж до храму святого великомученика Димитрія Солунського, де за Героєм відслужили заупокійну панахиду благочинний Кагарлицького благочиння Православної церкви України протоієрей Юрій Литвин та настоятель храму протоієрей Володимир Гергало.
Після завершення служби до присутніх звернувся протоієрей Володимир Гергало. Він зазначив, що воїн Ігор пішов із життя, щоб його діти, онуки, правнуки жили в спокої, щасті та мирі. Щоб в Україні сіяла радість і процвітало життя. «Сьогодні ми віддаємо шану нашому воїнові Ігорю і дякуємо йому, що він віддав за нас своє життя. Нехай Господь упокоїть його душу у Царстві Небесному, а нам пошле кріпку віру і любов», - зазначив священник.
Від храму Ігоря й провели в останню путь. Вшанувати пам’ять героя зібралися його рідні, друзі та знайомі, жителі Черняхова, інших населених пунктів громади, військові, представники міської ради.
Від храму траурна процесія рушила вулицями Черняхова до сільського цвинтаря по вулиці Свободи.
Під час прощання на кладовищі щирі слова про Героя сказали заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов, благочинний Юрій Литвин.
«Ігор Тотцев загинув смертю хоробрих, захищаючи українську землю, яка стала йому рідною, хоч народився він у росії.
Тій самій росії, яка хоче нав’язати нам свій «рускій мір», а натомість приносить лише руйнування і смерть. Ігор Тотцев мужньо став на захист України – своєї нової Батьківщини, своєї сім’ї, на захист кожного з нас.
За невимовний біль, за цю тяжку втрату стократно відплатять бойові побратими Героя, а Перемога над російськими окупантами обов’язково настане і прийде мир на нашу багатостраждальну землю. Захисник Вітчизни Ігор Тотцев завжди житиме в наших серцях», - сказав у прощальному слові біля могили Героя Іван Семцов.
«Сьогодні наша Кагарлицька громада здобула ще одного ангела-охоронця, - сказав отець Юрій Литвин. - Наші воїни воюють за себе в останню чергу, бо найперше вони воюють за нас. Наші воїни - то дійсно ангели-охоронці, але на Землі.А душа загиблого воїна Ігоря летить на Небо і буде охороняти нас і свою сім’ю, але вже з Небес. Під час поховання військових я не закликаю просити в них прощення, я закликаю дякувати їм. Адже вони зробили для нас те, що не можна оцінити: віддали своє здоров’я, і, головне, - життя. Тож закликаю усіх тричі подякувати нашому воїнові».
Над могилою загиблого Героя пролунав військовий почесний салют. Володимир Бойко вручив Прапор України, яким було покрите тіло Ігоря Тотцева, його дітям та батькові.
Прощаючись із Героєм, кожен кинув до його могили по три жмені землі.
Герої не вмирають! Герої завжди залишаються з нами в наших серцях...
Валентин Владіміров, журналіст, головний редактор Кагарлик.City
