У ДЕМІВЩИНІ З ВІЙСЬКОВИМИ ПОЧЕСТЯМИ ПОХОВАЛИ ВОЇНА РУСЛАНА КОРОБЕНКА
Ненависна і клята війна з росіянами забирає найкращих – вірних захисників та захисниць українського народу. Кагарличчина знову в скорботі: захищаючи Батьківщину від загарбників, від тяжких ран, отриманих на передовій, пішов із життя житель нашої громади солдат Руслан Коробенко.
Він народився 1 грудня 1976 року в селі Демівщина Кагарлицького району Київської області в багатодітній родині. Тут пройшли його дитинство і юність, тут Руслан закінчив 9 класів Демівщинської неповної середньої школи.
Після школи навчався в Ржищівському СПТУ-28, у 1994 році здобув професійну освіту за спеціальністю «тракторист-машиніст». Опанувавши професію тракториста, розпочав трудову діяльність в рідному селі в колгоспі «Ударник».
Протягом 1994-1996 років служив в Українській армії. Демобілізувавшись, продовжив працювати в сільгосппідприємстві «Батьківщина» (с.Демівщина) трактористом.
Із 2000 року по 2010 рік працював у м.Києві в пожежній охороні. Потім протягом восьми років трудився трактористом у фермерському господарстві Вітенка.
До мобілізації працював у м.Кагарлику на автомийці. Руслан був одружений, у його сім’ї 2022 року народилася донька Валерія.
18 липня 2024 року Коробенко Руслан був призваний Другим відділом Обухівського РТЦК СП до лав Збройних Сил України. Проходив службу у військовій частині А7329 на посаді стрільця.
У період із 5 листопада 2024 року і до останнього бою в січні цього року наш земляк брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи в районі бойових дій у Лиманській територіальній громаді Краматорського району Донецької області та Серебрянського лісу Кремінської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області.
30 січня 2025 року навідник зенітно-кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини А7329 Руслан Коробенко виконував бойове завдання, пов’язане з захистом Батьківщини, суверенітету та незалежності України від військової агресії російської федерації на позиції СП «Кентукі-6» у районі населеного пункту Кузьмине в Серебрянському лісі на Луганщині. У результаті прямого влучання в бліндаж під час ворожого мінометного обстрілу отримав важке поранення з вогнепальними переломами та опіками і травматичною ампутацією правої руки і ноги. У лікарні Мечнікова в Дніпрі, куди його евакуювали, переніс важкі операції, громада села збирала кошти на його лікування, за висновками медиків, його вже мали відправляти на лікування за кордон, але, медицина, на жаль, виявилася безсилою…
Сьогодні Кагарличчина провела воїна в останню путь. На шляху слідування траурного кортежу з Кагарлика в Демівщину Захисника України проводжали Коридором Слави, ставши на коліна.
У сільському Свято-Іллінському храмі священники Української православної церкви відправили молебень, після чого похоронна процесія вирушила до розташованого поблизу цвинтаря – місця останнього спочинку воїна.
…Захисник України відійшов у Вічність. Він віддав своє життя за своїх рідних, за кожного з нас. Уся велика громада Кагарличчини щиро співчуває в тяжкому горі дружині Ніні Леонідівні, донечці Валерії, дякує матері-героїні Коробенко Катерині Іванівні за виховання сина-Героя і висловлює глибокі співчуття всім рідним і близьким.
Із прощальним словом перед присутніми виступили заступник міського голови Іван Семцов, командир роти, у якій служив Руслан Коробенко, староста села Володимир Мосієнко.
«Цей сумний день – день похорону Героя – в усій великій громаді Кагарличчини оголошено Днем жалоби, – сказав у своєму виступі Іван Семцов. – Вся Україна сумує за кожним, хто поклав своє життя заради майбутніх поколінь. Воїн Руслан Коробенко – справжній патріот українського народу, який виконував священний обов’язок перед Батьківщиною. Він віддав своє життя за Україну, але його побратими продовжують нести ратну службу і нещадно громлять ненависного ворога. Вічна та світла пам’ять Герою!»
Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав Прапор України, якими була покрита домовина з тілом Героя, його дружині, а бойові побратими – прапор незламного Серебрянського лісу – символу військової частини, де служив наш земляк.
Над могилою Героя тричі пролунав прощальний салют, військовий оркестр виконав Державний Гімн України.
Доки живемо, маємо берегти добру пам’ять про Руслана Коробенка та всіх, хто віддав життя за нашу Перемогу. Герої не вмирають!
Слава Україні! – Героям слава!
