Кагарлицький історико-краєзнавчий музей 5 грудня  відзначив 50-річний ювілей.

Хранителів скрижалей історії рідного краю вітали в їхньому нинішньому головному офісі по сусідству з такими осередками культури, як міські бібліотеки та Мистецька школа.

Захід відбувався в експозиційному залі у формі відеопрезентації, що супроводжувалася коментарями ведучих і промовами гостей. Із вітальним словом перед присутніми виступив заступник міського голови Ігор Будюк, який вручив закладу паспорт широкоформатного телевізора: його вже закріплено на стіні залу для демонстрації відеоматеріалів із архіву музею і загалом використання в просвітницькій роботі.

Зі щирими вітаннями музеїстам перед присутніми виступили начальник відділу культури Олена Петленко, нинішня очільниця закладу Валентина Віценко і одна з його засновників і перших керівників Любов Ткаченко, історик-краєзнавець Петро Ляшенко, керівники філій музею Василь Суп (Мирівка) та Наталія Побочій (Бурти), філії 1 «Бібліотека для дітей» Публічної бібліотеки відділу культури Яна Сколота, керівниця професійної спільноти вчителів історії Олена Носаченко, журналісти Людмила Добровольська і Валентин Владіміров; було і відеопривітання від знаного земляка Станіслава Аржевітіна – голови Ради Асоціації українських банків, члена правління Національної спілки краєзнавців України.

…У ці буремні дні, коли пишеться кров’ю і потом новітня історія незалежної України, надзвичайно важливою є роль музеїв як скарбниць нашої національної ідентичності. Тож знаково, що саме в часи Вітчизняної війни проти російських окупантів відкрито дві нові філії Кагарлицького історико-краєзнавчого музею – в Черняхові та Сущанах, а сам музей отримав нинішній експозиційний зал. Сподіваємось і віримо, що прийде час – і музей у Кагарлику матиме своє окреме приміщення, а численні експонати (їх нині вже близько 28 тисяч) матимуть постійні експозиції, а не зберігатимуться в запасниках.

ФОТОРЕПОРТАЖ - Миколи Семенюка.

 Увазі наших читачів також стаття, опублікована в останньому номері «Вісника Кагарличчини»:

 Кагарлицькому  музею – 50! 

Роль музеїв у формуванні стійкої громадянської позиції недооцінена і неоціненна. Саме музеї в сучасному суспільстві – невід’ємна складова соціокультурного простору. Це скарбниця культури, центр духовного відродження, заклад соціальної інформації. Музеї мають силу змінювати світ навколо. Вони  є місцями відкриттів, адже бережуть пам’ять про минуле та розширюють свідомість для нових ідей.

5 грудня 2023 року Кагарлицький історико-краєзнавчий музей відзначає 50-річчя з дня утворення. Першим директором закладу було  призначено Кузьму Орла, після нього – Любов Ткаченко, яка очолювала музей 38 років, згодом – Надію Співак, а нині шостий рік керівником музею є Валентина Віценко.

Свою роботу музей розпочав з експозиції в 2000 експонатів, а вже за півтора роки діяльності музею було присвоєно звання «Народний» за правильно побудовану експозицію.

Близько 10 років музей діяв на громадських засадах, а в 1984 році  він став науково-дослідним відділом Переяслав-Хмельницького культурного заповідника. У 1997 році Кагарлицькому музею за наказом Київської облдержадміністрації присвоєно статус «Державного».

Із 1973 року Кагарлицький історико-краєзнавчий музей розташовувався  в історичній півторастолітній будівлі та мав 6 тематичних залів. Із 2012 року – в приміщенні райвійськкоммату; з 2022-го через повномасштабне вторгнення музей був змушений переїхати в приміщення Кагарлицького міського центру культури і дозвілля, де проіснував півроку.

У березні 2023 року відбулося урочисте відкриття музею в приміщенні Кагарлицької бібліотеки. Працівники розгорнули експозицію, яка відображає історію Кагарличчини в хронологічній послідовності: від найдревніших розкопок до сьогодення. Побут та традиційний одяг українців представлено в куточку етнографії. Значну частину експозиції займають стенди, на яких розміщено заслужених працівників Кагарличчини в галузях науки, культури, мистецтва, медицини, освіти, сільського господарства та ін.

У музеї зберігаються цінні експонати: іранський казан (ХІ-ХІІ ст.),  археологічні знахідки черняхівської культури (ІІІ- IV ст.), картини народного художника України Карпа Трохименка, вихідця з села Сущани (ХХ ст.), велика колекція рушників та вишитих сорочок (ХІХ-ХХ ст.), кольчуга періоду Київської Русі (X ст.). Тут проводяться тематичні екскурсії до певних дат, тому й експозиції частенько змінюються: виставка ляльок, вишиванок, рушників, картин, ікон, фотокарток та історичних документів. Крім того, музей має дві обладнані фотозони, де залюбки фотографуються всі охочі.

Особливо відвідувачам полюбилися пішохідні екскурсії парком, під час яких екскурсанти віртуально переносяться на півтора століття назад і дізнаються чимало цікавих фактів з історії парку та міста.

Музей співпрацює з освітніми та культурними закладами, організаціями й установами громади та області. Працівники музею підтримують  контакти з людьми, серед яких – близькі родичі наших відомих земляків. З початком повномасштабного вторгнення музеїсти проводять важливу роботу: збирають матеріали про події на Кагарличчині, діяльність волонтерських організацій та допомогу фронту. Також налагоджують  контакти з родичами загиблих воїнів – жителів нашої громади для подальшого поповнення музейного фонду спогадами та експонатами для  нащадків, адже жива пам’ять надзвичайно важлива.

Сьогодні Кагарлицький музей має 5 філій: Мирівську, Зеленоярську, Кадомську, Буртівську, Слобідську та є методичним центром для всіх музеїв громади. У 2024 році до нас приєднаються ще дві філії – Черняхівська та Сущанська. Фонд Кагарлицького історико-краєзнавчого  музею налічує близько 28000 експонатів.

Про діяльність музею, новини та оголошення можна дізнатися на офіційній фейсбук-сторінці закладу та інших пабліках, з місцевого телебачення «ТБ-Кагарлик» та сторінок місцевої газети «Вісник Кагарличчини».

Плин життя залишає сліди в речах, документах, фотокартках. Ці речі зберігають дух століть. Ми пишаємося можливістю торкатися до чистих джерел рідної історії, мови, культури, свого коріння.

Завдяки своїм колекціям і програмам музей створює соціальну  мережу, важливу для формування й розвитку свідомого та активного  суспільства. Він об’єднує людей через покоління, бо береже пам’ять  народу. Музей – це своєрідний візит-центр: сюди йдуть люди, аби познайомитися з культурою, історією та самобутністю місцевості. Це місце, де зберігається пам’ять, і куди ми маємо приходити системно, щоб не відірватися від свого коріння.

Валентина ВІЦЕНКО,

директорка Кагарлицького історико-краєзнавчого музею