У КАГАРЛИКУ З ПОЧЕСТЯМИ ПОХОВАЛИ СЕРЖАНТА ІГОРЯ БОРИСОВА
Уже третій рік іде повномасштабна жорстока війна проти підступного ворога – російської федерації, і вже не вперше забирає вона життя наших земляків. Сьогодні в Кагарлику провели в останню путь Ігоря Борисова – мужнього бійця, захисника України, який відійшов у Вічність.
Цей скорботний день – день похорону воїна – оголошено Днем жалоби на Кагарличчині.
Борисов Ігор Григорович народився 28 січня 1967 року. Протягом 1974-1982 років навчався в Кагарлицькій середній школі №2. Після школи з 1982 по 1985 рік здобував освіту в Ржищівському професійно-технічному училищі №14. У 1985-1987 роках проходив службу в армії у групі радянських військ у Німеччині. Демобілізувавшись, Ігор Борисов рік працював на Кагарлицькій міжрайбазі, а потім трудився в Кагарлику в Райагробуді.
Ігор Борисов – учасник АТО з 2015 року. Уже тоді він розумів, як важливо зупинити московську орду. Уже тоді йшла справжня війна, але наше суспільство ще не усвідомлювало всієї гостроти загрози Українській державності, а розпочату росією війну, спрямовану на наше знищення, скромно називали спочатку Антитерористичною операцією, потім – Операцією об’єднаних сил. Уже тоді Ігор Борисов відчував, що попереду ще будуть криваві і жорстокі бої, і готував себе до цього. У січні 2022 року після закінчення контракту він вийшов на пенсію, але першого ж дня повномасштабного вторгнення рашистів 24 лютого 2022 року він за покликом Вітчизни став на її захист. Воював у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.
Сержант Ігор Борисов служив начальником радіорелейної станції роти зв’язку тилового командного пункту польового вузла зв’язку.
Жорстока війна, яка триває в Україні, скрізь знаходить своїх жертв. 31 травня 2024 року Ігоря Борисова не стало. Сталося це поблизу населеного пункту Олександрівка Краматорського району Донецької області. Героєві було 57 років. Зупинилося навіки серце мужнього воїна, який захищав рідну землю, захищав кожного із нас.
У невтішному горі залишилися батьки, дружина, дочка, зять, внучка та внук.
Траурний кортеж кагарличани зустрічали стоячи на колінах, щоб віддати останню шану Захисникові України.
Чин похорону відправили священники Православної церкви України Юрій Литвин та Уар Перетятько. Поховали воїна на цвинтарі по вул. Лісовій із військовими почестями. Начальник Другого відділу Обухівського РТЦК та СП підполковник Володимир Бойко вручив дружині Героя Державний Прапор України, яким була покрита його домовина. Тричі пролунав почесний останній салют…
Захисник України пішов із життя, але він навічно залишиться в наших серцях, у спогадах тих, хто його знав і любив. Глибокі співчуття рідним і близьким воїна висловлює вся наша велика громада.
Україна не пробачить жодної смерті, заподіяної загарбниками в цій жорстокій війні, у якій ми обов’язково переможемо. Ворог буде розбитий доблесними українськими воїнами, а пам’ять про всіх, хто віддав своє життя в ім’я Перемоги, пам’ять про Ігоря Борисова сильніша за смерть і житиме в наших вдячних серцях.
Герої не вмирають!
Слава Україні!
Героям слава!
