У КАГАРЛИКУ З ПОЧЕСТЯМИ ПОХОВАЛИ ЗАГИБЛОГО МОРПІХА ДЕНИСА ОПАНАСЮКА
Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом знову торкнувся нашої Кагарлицької громади. Стало відомо, що наш земляк Денис Опанасюк загинув 2022 року на Донеччині, і тільки нині ми мали змогу попрощатися з Героєм. Цей важкий день його похорону – 3 листопада 2023 року – оголошено Днем жалоби на Кагарличчині.
Денис Опанасюк народився 25 вересня 1993 року в місті Свердловську Луганської області, там пройшло його дитинство і шкільні роки. Вищу освіту здобував у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, опанувавши правознавство. Там же закінчив у 2018 році магістратуру за спеціальністю "Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». 2015 року родина переїхала в наш Кагарлик. У складні для України часи Денис Опанасюк із серпня 2018 року брав активну участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їхнього здійснення, перебуваючи безпосередньо в цих районах та в період здійснення зазначених заходів протягом 2018-2021 років. Не стояв він осторонь і в часи повномасштабного вторгнення московської орди, перебуваючи в лавах морської піхоти. Денис Опанасюк, старший матрос десантно-штурмової роти Першого Окремого батальйону морської піхоти, залишиться для українських морпіхів особливим прикладом вірності Вітчизні. Побратими відзначали його особливу сміливість, стійкість і відданість справі та підрозділу. При захисті Маріуполя у квітні 2022 року, перебуваючи зі своїм підрозділом у повному оточенні, Денис отримав два поранення, але відмовився від госпіталізації, щоб залишитися з хлопцями на бойових позиціях. Його фаховий підхід до кожної справи вражав оточуючих і спонукав до довіри. Коли поранення зазнав командир відділення, Денис, будучи гранатометником, прийняв на себе виконання його обов’язків. Він вів інших власним прикладом. Якось після безперервних обстрілів, що тривали цілу добу, коли нарешті на мить стихли звуки зброї, командир, оглянувши своїх бійців і помітивши на їхніх обличчях глибокі сліди втоми й виснаження, підійшов до одного з них і крізь, здавалося б, мертву тишу вимовив, заглядаючи прямісінько в очі: "Ти найкращий!” Ці слова кожен почув власним серцем. Відданість командира дозволяла бійцям повірити у власні сили й залишатися на своїх місцях. Коли ворожий БТР почав стрімко наближатися до їхньої позиції, Денис Опанасюк власними зусиллями та своєю вправністю знищив бойову машину противника. Дорогою до поповнення бойового комплекту Дениса Опанасюка наздогнала ворожа куля. Відданим своєму обов'язку воїн залишився до кінця.
Старший матрос Денис Опанасюк, старший стрілець 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини А2777, вірний військовій присязі, загинув у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність під час виконання бойових завдань у районі проведення бойових дій на Донеччині 14 квітня 2022 року.
Труну з тілом загиблого привезли в Кагарлик учора, 2 листопада. Цього дня, як і в день похорону, траурний кортеж кагарличани зустрічали Коридором Слави. Героя поховали на кладовищі біля відділку 1 Травня. Чин похорону відправили священники Православної церкви України Василь Суп і Юрій Литвин, благочинний Кагарлицького округу, який виступив перед присутніми з палкою проповіддю. На траурному мітингу виступили Кагарлицький міський голова Олександр Панюта, начальник Другого відділу Обухівського РТЦК та СП Володимир Бойко, рідний брат Євгеній, бойовий побратим загиблого, який передав родині прапор їхнього підрозділу морської піхоти.
Підполковник Володимир Бойко вручив братові Дениса Державний Прапор України, яким було покрито труну полеглого воїна.
Поховали Дениса Опанасюка з військовими почестями: під оркестрове виконання Державного Гімну України і прощальний потрійний салют.
Кагарлицька міська рада, виконавчий комітет, уся громада в цей гіркий час висловлюють щирі співчуття всім родичам, близьким і друзям загиблого Героя та поділяють їхнє горе.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про полеглого нашого захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Герої не вмирають, вони залишаються в наших серцях! Вічна пам’ять і вічна слава українському воїну-морпіху, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
