У КАГАРЛИКУ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАГИБЛОГО НА ФРОНТІ ЗЕМЛЯКА ВЯЧЕСЛАВА ТИТАРЕНКА
Знову страшна звістка прийшла на Кагарличчину про загибель на фронті нашого земляка Вячеслава Титаренка. У скорботі вся наша громада, вся Україна, яка втратила ще одного свого мужнього Захисника. Сьогодні Кагарлицька громада проводжала Героя в останню путь.
Титаренко Вячеслав Петрович народився 22 серпня 1975 року в місті Кагарлику. Тут пройшли його дитинство і юність, тут він закінчив середню школу №1. Здобувши професійну освіту в Ржищівському СПТУ №14, протягом грудня 1993 – червня 1995 років служив у рядах Армії України. Демобілізувавшись, трудову біографію розпочав слюсарем на Кагарлицькому цукрозаводі. Після цього працював на різних підприємствах: електрогазозварювальником у КСГП «Батьківщина», бетонувальником у Кагарлицькій філії фірми «Іскра», електрогазозварювальником на Кагарлицькому державному підприємстві з експлуатації водогосподарських об’єктів, монтером шляху на залізниці, вантажником цеху, тістомісом і рецептурником-тістомісом на фабриці «Лагода», налагоджувачем на дочірньому підприємстві фірми «Еко-Пак», вантажником на ПрАТ «Кагма», машиністом насосних установок філії-відділення «Кагарлицьке» дочірнього підприємства «Шелтон-Агро» ТОВ «Шелтон-Миколаїв», потім на цій же посаді на Кагарлицькому цукрозаводі, газоелектрозварювальником ЗАТ «Комплекс Агромарс», слюсарем-ремонтником на ЗАТ «Росава» – скрізь були потрібні його золоті робочі руки.
Останні роки Вячеслав працював охоронником у ТОВ «Справа» в м. Києві, а потім у котеджному містечку «Щасливе життя» в смт Романків.
Коли в Україні вирувала повномасштабна війна, яку розв’язали російські агресори, Вячеслав Титаренко не стояв осторонь. 21 лютого 2023 року він був призваний на військову службу Обухівським РТЦК та СП і воював у військовій частині А2167, будучи стрільцем-помічником гранатометника 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Про його хоробрість свідчить отримане ним торік у червні важке поранення під час безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Батьківщини в результаті штурмових дій з боку противника в районі Вугледару Донецької області.
А через понад рік командир частини зі скорботою сповістив рідних Вячеслава, що 20 серпня 2024 року той геройськи загинув у результаті здійснення противником артилерійського обстрілу по позиціях підрозділу поблизу населеного пункту Водяне Волноваського району на Донеччині.
День похорону Героя оголошено на Кагарличчині Днем жалоби. На шляху траурного кортежу з труною загиблого солдата люди ставали навколішки, зупинявся зустрічний транспорт. Після заупокійної відправи біляі будинку №5 по вул. Євгена Архипенка траурна процесія рушила на Довжицьке кладовище, де матиме свій останній спочинок солдат Вітчизни.
На траурному мітингу перед присутніми виступили з промовами протоієрей ПЦУ Юрій Король, заступник міського голови Іван Семцов та бойовий побратим Вячеслава Титаренка. Начальник Другого відділу Обухівського РТЦК та СП підполковник Володимир Бойко передав дочці і дружині воїна синьо-жовтий стяг – символ нашої держави, яку захищав їхній батько і чоловік; бойовий побратим Вячеслава вручив його рідним прапор 72 ОМБр Чорних Запорожців.
Поховали Героя з військовими почестями: під прощальний потрійний салют і оркестрове виконання Державного Гімну України.
Уся велика громада нашого краю висловлює щирі співчуття рідному братові Миколі, дружині Аллі, дочці Катерині – всім рідним і близьким загиблого.
Наш земляк загинув смертю хоробрих, захищаючи рідну землю. Через два дні після загибелі йому мало б виповнитися лише 49 років… Попереду в нього були великі життєві плани, які він так і не зміг реалізувати.
За невимовний біль, за цю тяжку втрату стократно відплатять бойові побратими Героя, а Перемога над російськими окупантами обов’язково настане і прийде мир на нашу багатостраждальну землю.
Нехай наш Господь візьме хороброго солдата до свого Небесного воїнства!
ВІЧНА СЛАВА І ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ВОЇНОВІ ВЯЧЕСЛАВУ ТИТАРЕНКУ!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
