А+ Збільшити шрифт

А- Зменшити шрифт

У КАГАРЛИКУ ВІДБУВСЯ ПОХОРОН ФРОНТОВИКА ЄВГЕНІЯ ІВАНЧЕНКА

опубліковано: 28 вересня 2023 оновлено: 18 червня 2024

У  ці скорботні дні вся велика Кагарлицька громада глибоко сумує та співчуває родині Євгенія Іванченка. На Кагарличчині  день прощання з мужнім воїном оголошено Днем жалоби.

Євгеній Леонідович Іванченко народився в Кагарлику 23 липня 1986 року. У 1992 році він пішов у перший клас Кагарлицької загальноосвітньої школи №1. У цьому закладі формувався його характер, зростала патріотична свідомість, міцніла любов до рідного краю. У 2001 році він перейшов на навчання до Кагарлицької ЗОШ №3, яку закінчив 2003 року. Вчителі і шкільні друзі ніколи не забудуть цього життєрадісного, надійного, наполегливого, доброго хлопця.

Після шкільної лави Євгеній став студентом Білоцерківського національного аграрного університету, а через рік пішов на строкову службу до Збройних Сил України. Повернувшись зі служби, вступив до Нікопольського економічного університету, де здобув кваліфікацію фахівця з обліку і аудиту. Працював на різних посадах у рідному місті та в Обухові.

У перші дні після повномасшабного вторгнення російських військ – 26 лютого 2022 року – Євгеній Іванченко був призваний до лав ЗСУ Другим відділом Обухівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.  Служив номером обслуги першого самохідного артилерійського взводу першої самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А4010. У  складі цього підрозділу старший солдат Іванченко бив ворога на Донеччині.

Раптова трагічна смерть вирвала його з лав захисників України. Серце воїна спинилося 24 вересня в місті Костянтинівка Донецької області. Героєві  було 37 років.

У Євгенія залишилися дружина  Сніжана,  мама Любов Іллівна, сестра Анна.

Богослужіння з церемонію прощання відбулися біля рідної хати покійного солдата, а потім похоронний кортеж крізь Коридор Слави зі Став’янки рушив на кладовище по вул. Героїв Крут – до місця останнього спочинку Героя. Чин похорону правили священники Православної церкви України Юрій Король і Василь Суп, який виголосив палку проповідь  на траурному мітингу біля могили воїна. Перед присутніми  виступили заступник міського голови Іван Семцов, начальник Другого відділу  Обухівського РТЦК та СП Володимир Бойко, бойові побратими Євгенія, представник трудового колективу Київського картонно-паперового комбінату, де до мобілізації працював Євгеній Іванченко.

Поховали нашого Героя з військовими почестями – під оркестрове виконання Державного Гімну України і потрійний салют. Підполковник Володимир Бойко передав рідним воїна Державний Прапор України, яким було покрито труну.

 Жодними словами не втамувати пекучий біль та не загоїти рани в душі. Нехай опіка Всевишнього,  наші молитви та щирі слова співчуття полегшать гіркоту втрати і родинне горе.

Вічна пам’ять тим, хто ціною власного життя та здоров’я відстоював нашу державу від російського окупанта.

Світлий спомин про Героя Євгенія Іванченка, який захищав усіх нас від лютого ворога, назавжди залишиться в наших серцях.

Герої не вмирають!