Основний закон української держави
Від імені Українського народу, виражаючи його суверенну волю, 28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України – головний нормативно-правовий акт держави, що став ядром консолідації українського суспільства. Конституція – наше національне надбання, вона відображає нашу багату історію, зокрема глибоке історичне коріння, тяглість і європейську зорієнтованість українського конституціоналізму. Цей документ є основним законом держави і моральним орієнтиром для її громадян, юридично закріплює незмінний упродовж століть цивілізаційний вибір Українського народу.
Українська Конституція реальна, а не декларативна; у ній визначено, що Україна є правовою державою, яка ґрунтується на принципах поваги до особи й недоторканності її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону; вона забороняє дискримінацію. Венеціанська комісія визнала нашу конституцію однією з найдемократичніших у Європі, особливо в частині прав, свобод та обов’язків громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі конституційного права. Конституція України справді зорієнтована на людину, гуманістичні цінності та правові відносини між суспільством і державою. Попри досвід життя в тоталітарній системі та наявність колоніального минулого українцям завжди був властивий пошук норм і засад, які б регулювали взаємодію між населенням і владою — це, зокрема, робить нас частиною Європи та кардинально відрізняє від росії.
В умовах повномасштабного вторгнення московських військ і численних злочинів окупантів, цінності, закладені в Основному Законі України, для кожного з нас набувають ще вагомішого і більш глибинного змісту, оскільки ми вкотре змушені відстоювати у збройній боротьбі проти московської агресії своє життя і свій вибір» у той час як московська влада продовжує спроби привласнити українську історію, відібрати наші надбання, наших людей, дітей, майбутнє.
У Конституції України закріплено суверенітет Української держави на всій її території, яка є недоторканною, а захист цього суверенітету є найважливішою функцією держави і справою всього Українського народу. Конституційний обов’язок щодо захисту України, її незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів, забезпечення економічної та інформаційної безпеки йде від серця кожного українця, виходить з глибин нашої історії та передається з покоління в покоління за допомогою ДНК, яка кодує генетичну інформацію Українського народу. Дієвість цієї норми конституції українці показують на практиці вже майже десять років, боронячи Україну від російської агресії. Ми успішно протистоїмо агресору, який зневажає юридичні норми, міжнародне право, за підтримки закордонних партнерів наближаємо нашу Перемогу, услід за якою обов’язково відбудеться притягнення до відповідальності держави-терориста.
Історично конституційний процес свідчить про наміри юридичного закріплення на найвищому рівні таких цінностей Українського народу, як демократія, верховенство права, рівність громадян, незалежність і територіальна цілісність своєї держави та європейський цивілізаційний вибір. Так, укладений 1710 року «Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського...», який уважають першою європейською конституцією (Конституція Пилипа Орлика), був написаний під значним впливом ідей західноєвропейського парламентаризму; у ній було передбачено створення першої в Європі моделі вільної, незалежної держави, поняття «вільного народу», основи демократії та правосуддя, антикорупційні та соціальні засади, зобов’язання боротися за політичне й церковне відокремлення України від московїї. А прийнятий 29 квітня 1918 року «Статут про державний устрій, права і вільності УНР» (Конституція Української Народної Республіки) попри те, що не був втілений у життя, зробив історичний внесок у розвиток українського конституціоналізму - проголошував державну незалежність і територіальну цілісність держави, суверенне право в якій належить народові (всім разом громадянам), територія якої неподільна, і без згоди 2/3 парламенту не може змінюватися кордон, а також встановлював рівність прав громадян, демократичні свободи, права національних меншин в Україні на національно-персональну автономію та національних союзів на законодавчу ініціативу; в документі закладалися принцип поділу влади та основи децентралізації;
Історична тяглість конституційного процесу свідчить, що Україна ще на початку XVIII століття намагалася закласти основи суверенної, вільної та цивілізованої країни. Нам це вдалося, і нині Україна — незалежна сучасна європейська держава. Ухвалення Верховною Радою України Основного Закону України 28 червня 1996 року стало важливим етапом утвердження державності, мало величезне політичне та правове значення для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Положення щодо стратегічного курсу нашої країни на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі й Організації Північноатлантичного договору нині закріплено в цьому найважливішому документі. Ми, громадяни України, шануємо, знаємо, дотримуємося Конституції України.
