ПОВЕРНЕННЯ З ПОЛОНУ

З полону у форматі «1000 на 1000» повернувся брат Вікторії Сінькевич із Маріуполя, яка із сім’єю пройшла багато поневірянь і знайшла прихисток у Кагарлицькій громаді.

Свого часу я писала статтю і розповідала цю історію. Насправді вона викликала багато емоційних відгуків. Люди співчували і пропонували свою допомогу, за що я їм невимовно вдячна.

Брат Вікторії – Олексій Маслак, оборонець Маріуполя, – провів за російськими ґратами 37 місяців (3 роки 1 місяць) і змінив кілька колоній. Останнє місцеперебування – Алтайський край.

Там, за словами Віки, було пекло. І на цей час там дуже багато залишилося хлопців, яких звідти треба витягувати.

Що довелося пережити молодій людині – можна лише здогадуватися: тортури, приниження, виснаження, підірване здоров’я. 3 роки тому Льоша важив 90 кілограмів, зараз – майже 60. Став дуже погано бачити.

Батько Віки служить у ЗСУ і захищає Україну ще з 2015 року.

Вікторія дуже вірить у Збройні Сили України та нашу Перемогу і продовжує донатити для наших захисників.

Вона та її родина для мене – яскравий приклад того, як треба боротися за життя і як сильно боротися за рідних.

Її історія про те, як не опускати рук і не зневірюватися.

Навіть якщо це вимірюється роками.

Наталія КРАВЕЦЬ, фахівець із супроводу ветеранів, волонтерка