Коли слово має значення: у бібліотеці в Кагарлику говорили про мову безбар’єрності
Кагарличчина долучилася до Національного тижня безбар’єрності. У Центральній бібліотеці в Кагарлику говорили про мову безбар’єрності — мову поваги, прийняття та рівності.
Захід став частиною загальноукраїнської ініціативи, покликаної зробити інклюзію невіддільною частиною щоденного життя українців.
Учасники розмовного клубу «Українська для всіх» під час засідання в Центральній бібліотеці в Кагарлику
Із 19 по 25 травня в Україні вперше проходив Національний тиждень безбар’єрності — масштабна ініціатива, що покликана зробити інклюзію частиною щоденного життя. Головною метою є підвищити обізнаність громадян про важливість безбар’єрності та сформувати позитивне ставлення до інклюзивного середовища.
Безбар’єрність — це коли кожен може вільно пересуватись, навчатися, працювати, подорожувати та користуватись онлайн-послугами, незалежно від віку, інвалідності, статі чи інших особливостей.
У Центральній бібліотеці в Кагарлику в рамках розмовного клубу «Українська для всіх» поспілкувалися і про мову безбарʼєрності.
Лілія Литвин, директорка Публічної бібліотеки, користуючись «Довідником безбарʼєрності», розповіла, яких правил варто дотримуватися у спілкування з людьми, що мають різні фізичні чи психічні вади.
Гортайте слайди нижче та прочитайте ці правила. Але найголовніше, що слід памʼятати – незалежно від клінічного діагнозу перед вами в першу чергу така ж сама людина, як і ви, тож правило «Стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе» - золота середина.
А ще наполегливо радимо до прочитання книгу українського автора Івана Байдака «(Не)помітні», яка є у фонді нашої бібліотеки в Кагарлику. Читання займе у вас годину-дві, не більше. Але думати про зміст прочитаного ви будете ще довго. Вітиліго, синдром Туретта, алопеція, гемангіома — герої цієї книжки готові розповісти про те, що їх вирізняє.
Тож у вас є нагода поговорити з тими, хто гостро відчув на собі увесь біль від неприйняття рис, які не від них залежать. Їхній досвід доводить, що головне — насамперед навчитися любити себе, незалежно від того, що кажуть інші. Ця книжка — відверта сповідь про щоденну боротьбу тих, хто потребує прийняття і підтримки. Тут усе правдиво і щиро. Тут нарешті звучить голос тих, хто зазвичай прагне бути непомітним.
