У ЛІЩИНЦІ ПОХОВАЛИ ЗАГИБЛОГО НА ФРОНТІ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ ІВАНА ЛОЗИНСЬКОГО
Триває жорстока війна з одвічними ворогами України – росіянами. Уже десятки Захисників Батьківщини, які загинули на фронті, знайшли вічний спочинок на Кагарличчині. Сьогодні наша громада проводила в останню путь воїна Івана Лозинського, який віддав своє життя заради Перемоги і миру на нашій землі.
Лозинський Іван Петрович народився 25 квітня 1976 року в селі Бичківці Чортківського району Тернопільської області. Він був четвертою дитиною в багатодітній родині, із щедрою душею і золотими руками. Не випадково він обрав собі фах будівельника, здобувши професійну освіту в ПТУ міста Чортків. За що б він не брався – все в нього виходило до ладу. Іван був справжнім майстром по дереву. Придбавши в 2017 році будинок у селі Ліщинка на Кагарличчині, він облаштував тут усе власними руками.
Іван Лозинський пройшов військову службу: рік служив в Україні, а потім – із миротворчою місією в Анголі. Досвід армійської служби знадобився Іванові вже з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку він був учасником територіальної оборони села Тернівка, патрулював на блокпостах у місті Кагарлику, а 3 жовтня 2023 року Іван був призваний Дарницьким РТЦК та СП м. Києва. Служив стрільцем стрілецької роти військової частини А4639. У складі цього підрозділу боєць воював на Донеччині.
Загинув Іван Лозинський 7 березня 2024 року поблизу села Роздолівка Соледарської МТГ Бахмутського району Донецької області. Під час участі в бойових діях із захисту Батьківщини він отримав смертельні поранення в результаті артилерійського обстрілу. Солдат Іван Лозинський до кінця залишився вірним військовій присязі на вірність Українському народові і мужньо виконав свій військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність. Героєві було 47 років.
У цей скорботний день прощання з солдатом Вітчизни по шляху слідування траурного кортежу зупинявся зустрічний транспорт, люди ставали навколішки, віддаючи останню шану Героєві.
Чин похорону відправив священник Православної церкви України, настоятель храму Пресвятої Богородиці села Стави Валерій Марцін. Прощалися з полеглим воїном біля його хати в Ліщинці, а потім похоронна процесія рушила до місцевого цвинтаря.
На траурному мітингу перед присутніми виступили заступник міського голови Ігор Будюк, військовий капелан ДФТГ, староста села Сущани Василь Трохименко, рідний дядько загиблого Павло Доманський. Начальник Другого відділу Обухівського РТЦК і СП підполковник Володимир Бойко передав матері Державний Прапор України, яким було покрито домовину воїна, а бойовий товариш Івана вручив їй пам’ятну посвяту від комбрига, побратимів і посестер: «…схиляємо голови перед подвигом жертовного служіння, стійкістю та гідністю Воїна! Лицарський чин та подвиг ціною життя – формуватиме для майбутніх поколінь українців правдивий приклад виконання громадянського обов’язку в найважчий для країни час! Сумуємо, пам’ятаємо і помстимося!»
Тричі пролунав прощальний салют, оркестр виконав Державний Гімн України.
…Іван Лозинський любив життя і вмів робити його своїми золотими руками кращим. Наші одвічні вороги – росіяни – прийшли на нашу землю, щоб нищити все, щоб знищити нашу державність і наш народ – вони робили це століттями. Але завдяки мужності таких Героїв, як Іван Лозинський, москалям це ніколи не вдасться. Ми твердо знаємо, що ворог буде розбитий, Перемога і Мир прийдуть на Українську землю, окроплену кров’ю.
Спи спокійно, Солдате. Добра та світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться в наших серцях.
Вічна пам’ять і вічна слава Захисникові України Іванові Лозинському!
Герої не вмирають!
СЛАВА УКРАЇНІ!
