У СЕЛІ ЗЕЛЕНИЙ ЯР ВІДБУВСЯ ПОХОРОН ВОЇНА КОСТЯНТИНА ПАНЧЕНКА

Громада Кагарличчини знову в жалобі: відійшов у Вічність український воїн Костянтин Панченко. Він народився 24 липня 1972 року в місті Челябінську, але родина переїхала в Україну, оселилася в тодішньому селі Жовтневе – нині Зелений Яр. Костянтин навчався в Жовтневій загальноосвітній школі. Після шкільної лави здобував професійну освіту в Рокитнянському профтехучилищі. Потім була служба в армії. Демобілізувавшись, Костянтин Панченко працював у місцевому господарстві – КСП ім. Шевченка. Згодом переїхав на постійне місце проживання в місто Київ, працював у будівельній сфері. Очолював приватну фірму ТОВ «КАМПІНОСБУД».

Костянтин Петрович був одружений, мав дорослу дочку і внука. Але мирне життя і мирну працю перекреслила війна.

1 квітня 2022 року  Костянтин Панченко був мобілізований до Збройних Сил України. Службу проходив у Печерському районному в місті Києві територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Він виконував важливу в ці суворі для Вітчизни місію на посаді старшого інструктора рекрутингу та комплектування. У зв’язку з погіршенням стану здоров’я перебував на лікуванні в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь». Але медицина виявилася безсилою: 22 березня 2025 року Захисник України помер.

Пішов із життя солдат Вітчизни, вірний своєму обов’язкові перед нею.

Громада села Зелений Яр, уся Кагарличчина в скорботі і глибоко співчуває рідним і близьким воїна.

Зранку 24 березня кортеж із тілом померлого воїна через Коридор Слави прослідував із Кагарлика до Зеленого Яру, де захисник України матиме вічний спочинок. Біля хати, де проживав Костянтин Панченко, священник Православної церкви України Юрій Король, настоятель храму Апостола Іоанна Богослова відправив заупокійну службу. Похоронна процесія вирушила до сільського Березівського цвинтаря. На прощальному мітингу перед присутніми виступили заступник міського голови Іван Семцов, а також товариш по службі та староста села Ольга Бевза.

«Лютий ворог приніс розруху, смерть, нечуване  горе і сльози в усі куточки нашої багатостраждальної неньки України, - сказав у своєму виступі Іван Семцов. – І кожен, хто став у ці грізні дні до лав ЗСУ, заслуговує на нашу повагу і шану. Костянтин Панченко ніколи не був байдужим до долі своїх земляків і співвітчизників. Як і мирній праці, він був справжнім професіоналом на службі Вітчизні. Йому було лише 52 роки, попереду було пів життя, багато життєвих планів, які він так і не встиг реалізувати.  Спи спокійно, Солдате.  Добра світла пам’ять про тебе і вдячність за твою ратну службу назавжди  залишаться в наших серцях».

Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник передав дружині воїна Державний Прапор України, яким була покрита домовина. Тричі пролунав прощальний салют, духовий оркестр виконав Державний Гімн України.

Вічна слава і вічна пам’ять українському воїнові – Костянтинові Панченку!

СЛАВА УКРАЇНІ! – ГЕРОЯМ СЛАВА!