А+ Збільшити шрифт

А- Зменшити шрифт

ВІДДАВ СВОЄ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ

опубліковано: 23 травня 2024 оновлено: 12 липня 2024

У четвер 23 травня в Києві у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі о 12 годині відбудеться церемонія прощання з Героєм-захисником України Кучерявенком Олександром Олександровичем, бойовим медиком із позивним «Кузьма», який загинув 14 травня 2024 року під час евакуації пораненого, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок із захисту України. Йому був лише 21 рік…

Олександр Кучерявенко  народився  17 серпня 2002 року  в місті Києві. Вступив до Буртівської ЗОШ 1 вересня 2009 року, навчався в селі Бурти, що на Кагарличчині, до 7 класу. Вибув у Київську ЗОШ №35   9 березня 2016 року. Шкільні друзі і вчителі назавжди збережуть пам’ять про  нього у своїх серцях.

Після закінчення школи Олександр вступив у Національний медичний університет імені О.О.Богомольця на лікаря-фізіотерапевта, але кинув, та потім вирішив вступати заново – на іншу медичну спеціальність, бо мріяв стати військовим хірургом.

Службу в добровольчому підрозділі хлопець поєднував із навчанням в університеті, працював на передовій у  лавах ЗСУ.

Олександр Кучерявенко починав свій шлях у складі Червоного Хреста, потім приєднався до Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова.  Після  цього  рятував життя в складі інших медичних підрозділів, а нещодавно мобілізувався до Сил оборони.

Він надавав домедичну допомогу від початку вторгнення, останній рік – у складі добробату "Госпітальєри".

Командир екіпажу "Госпітальєрів" Богдан зауважує, що "Кузьма" був наймолодшим членом екіпажу L20. Але  побратими згадують про  нього, як про досвідченого фахівця, професіонала, який пропрацював на всіх ланках догоспітальної допомоги.  У їхніх спогадах він – Людина з неймовірно гострим почуттям справедливості. Ідеаліст, який завжди був там, де мусив. Госпітальєр, якому завдячує своїм життям не один український військовий. Чоловік, яким пишалися і якого любили мати і наречена. Він жив, кохав і воював.

Наймолодшому з екіпажу госпітальєрів було складно,  бо багато ротацій та роботи на фронті. Але він все одно намагався поєднати це з університетом, балансувати між навчанням, розвитком і одночасно виконанням завдань.

Тривалий час студент робив усе на ентузіазмі, був на ротаціях на всіх напрямках фронту. Командир екіпажу Богдан згадує: "У нашій роботі важливі не лише медичні знання чи навички, а й внутрішній стрижень та відсутність страху. Наприклад, поїхати до росіян, щоб забрати пораненого, повернутися і отримати наказ їхати знову під позиції ворога".

Був випадок, коли на першій ланці евакуації над ними помітили ворожий дрон. Усі хлопці розбіглись навсібіч, як це правильно робити, а "Кузьма" лишився з пораненим і продовжував надавати допомогу.

Він розумів, що зараз на нього можуть скинути гранату, але спершу швидко доробив медичну маніпуляцію. По протоколу він мав кинути пораненого, але Сашко обрав зупинити критичну кровотечу у пораненого".

Бойовий медик Олександр Кучерявенко  загинув, рятуючи життя інших.

Уся Кагарличчина і вся Україна, заради якої він віддав своє життя, висловлюють щирі співчуття його рідним і близьким.

Жорстока війна проти підступного ворога триває. Зараз на фронті нелегко, і про це свідчать одна за одною  трагічні звістки про загибель наших захисників.

Але ми вистоїмо! Україна обов’язково переможе, бо за нами Правда, з нами Бог! Бо на захист Вітчизни стали такі Герої, як наш Олександр Кучерявенко, – мужні і непохитні,  вірні і безвідмовні. Олександр Кучерявенко – позивний «Кузьма» – був завжди на найнебезпечніших завданнях, на які йшов без вагань, хоч перед тим не мав відпочинку. Він не тільки рятував бійців як медик, а й здавав кров для їхнього порятунку – у нього була універсальна група крові.      

«Кузьма», окрім бойової роботи, багато викладав, робив це фахово, бо розумів цінність навчання бійців. Проводив заняття з тактичної медицини для бійців  підрозділу, навіть організовував навчання з іноземними інструкторами – він добре знав  англійську мову.

Хіба з такими захисниками Україна може програти війну? Ніколи!

Із перших днів повномасштабного вторгнення Сашко, будучи  студентом, прийшов у штаб загонів швидкого реагування та почав працювати. Він допомагав, коли Київ обстрілювали, надавав першу допомогу на вокзалі, евакуйовував людей через лінію фронту з окупованої Київщини. Коли Київську область звільнили, загін швидкого реагування почав місію "Схід" на Донеччині та Луганщині, і бойовий медик «Кузьма»  був у найпершому екіпажі, який вивозив людей, що потребували евакуації, з прифронтових містечок.  Зрештою він потрапив у «Госпітальєри», бо дуже хотів рятувати життя бійців. Сашко рвався постійно в пекло, тренувався, вчився, покращував знання.

Він загинув, як і тисячі інших патріотів, що стали на захист Батьківщини. Але сотні тисяч нині стоять в обороні нашої Незалежності. Ворог буде розбитий і тікатиме на свої болота!

Вічна слава і вічна пам’ять усім, хто віддав своє життя за  волю України. вічна  слава і вічна пам’ять бойовому медику Олександру Кучерявенку!

 

Прохання бажаючих приєднатися до прощальної процесії, яка буде їхати до м.Києва з Буртів  23 травня о 10.00  автобусом.

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

СЛАВА УКРАЇНІ!