ЧОМУ УКРАЇНЦІ НЕ МАЮТЬ РОДИННИХ ПРИКРАС?
16 лютого, в День єднання України, у Кагарлицькому історико-краєзнавчому музеї відбулося чергове засідання клубу «Незламні» та виставка «Прикраси українок».
– Сьогодні Україна втретє відзначає День єднання. Майже два роки наші воїни нищать «другу армію світу» на своїй землі, захищаючи світ від тероризму, - наголосила у вступному слові директорка музею Валентина Віценко. – Етнографічна частина заходу присвячена тому, що об’єднує українців на духовному рівні: національний одяг, декоративно-ужиткове мистецтво і, зокрема, прикраси. Наша виставка – це вироби сучасних майстринь із бісеру, дерев’яних намистин та лляного джуту, персональні колекції прикрас, вироби з натурального каміння, родинні коштовності та скриньки для прикрас.
У заході, окрім музеїстів, взяли участь працівники відділу культури Кагарлицької міської ради, міського Центру культури та дозвілля, Кагарлицького центру дитячої та юнацької творчості, Публічної бібліотеки для дітей та дорослих, Кагарлицького телебачення, Кагарлицького Центру Товариства Червоного Хреста, внутрішньо переміщені особи, гості та жителі міста. Учасниці клубу переглянули презентацію «Українські традиційні жіночі прикраси», де дізналися, що українки мали коштовності з цінних матеріалів: коралів, перлів, перламутру, бурштину, срібла та золота. Ці прикраси були не просто аксесуарами, а родинними скарбами, які передавались у спадок від матері до доньки. То де ж поділися наші родинні скарби? Чому сьогодні українки не носять прабабусиного намиста й бабусиних сережок?
Дослідниця етнографії та культурної спадщини українського народу Софія Безверха у своєму відео пояснює, чому в українців майже не лишилося родинних прикрас: «З нами сталися величезні трагедії: розкуркулення і голодомори. Люди міняли свої родинні коштовності на хліб, який самі виростили і який у них відібрали. Міняли, аби вижити».
Валентина Ільченко, методистка Кагарлицького центру дитячої та юнацької творчості, представила намиста ручної роботи своєї сестри. Жінка виготовляє їх для продажу, а кошти спрямовує на потреби ЗСУ. Керівниця гуртка бісероплетіння Наталія Горпиненко представила 12 робіт, серед яких ґердани, силянки, галстуки, котильйон, та розповіла історію створення кожної прикраси. Маргарита Микитянська, власниця крамнички «Живі камені», розповіла присутнім про вплив натурального каміння на організм людини та показала свою колекцію коштовностей. Окрім прикрас, на виставці було представлено й скриньки ручної роботи, серед яких – авторські скриньки з паперу та картону Ірини Салій, волонтерки Червоного Хреста. Через тривалу війну наші жінки виснажені, і кожна потребує поповнення внутрішніх ресурсів. Цього частково можна досягти об’єднанням у жіночі клуби підтримки, спогляданням краси, долученням до естетики, купівлею маленької «дівчачої» дрібнички для душі. Окрім виставки, проводився благодійний продаж авторських прикрас та скриньок, частина коштів із яких будуть спрямовані на потреби ЗСУ.
Сьогодні ми відстоюємо право бути нацією. А тому будемо робити все можливе, аби втримати культурний фронт.
Леся ХОДОС, молодший науковий співробітник
