НА КАГАРЛИЧЧИНІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ БОРИСА МАРТИНА

опубліковано: 02 травня 2025 оновлено: 03 травня 2025

У Кагарлицьку громаду знову надійшла сумна звістка: захищаючи Вітчизну від окупантів, загинув український воїн, життя якого було тісно пов’язане з Київщиною і Кагарличчиною, головний сержант Борис Мартин.

У скорботі вся наша громада, вся Україна, яка втратила ще одного свого мужнього захисника.

У п’ятницю 2 травня Бориса Мартина Кагарличчина провела в останню путь.

Мартин Борис Вікторович народився 30 жовтня 1988 року в селі Березове Мар’їнського району Донецької області. Навчався в школі сусіднього села Степне. Після переїзду сім’ї в місто Торез продовжив навчання в школі, а потім у професійно-технічному училищі здобув фах зварювальника і муляра.

Строкову службу в Армії Борис проходів у населеному пункті Дівички Київської області. Після демобілізації з 2008 року працював у місті Києві офіціантом у сфері громадського харчування. Закінчив школу футбольного арбітра та брав участь у футбольних матчах. У 2015 році підписав контракт на службу в Збройних силах України на один рік, брав участь в антитерористичній операції у Донецькій області. Після закінчення контракту працював охоронцем у виправній колонії в селі Зікрачі на Кагарличчині. У 2017 році одружився та має трьох синів: Кирила - 2017 року народження, Михайла – 2019 року народження, Марка – 2023 року народження.

Борис Мартин у 2018 році знову пішов на контрактну службу в ЗСУ. Був направлений на службу у військову частину в місто Васильків.

Після повномасштабного вторгнення Борис проходив службу у багатьох гарячих точках, бив ворога «Хаймарсами» – американською високомобільною реактивною артилерійською системою.

За свою зразкову ратну службу воїн отримав багато нагород.

27 квітня 2025 року головний сержант Мартин Борис Вікторович, офіцер відділення розвідки військової частини А0952, вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув у районі населеного пункту Липове Донецької області під час виконання бойових завдань із ударно-пошукових дій для виявлення диверсійно-розвідувальних груп противника.

Героєві було всього 36 років: йому б ще жити й жити, втілювати амбітні плани, виховувати і ставити на ноги синів, але не судилося…

Для вшанування пам’яті загиблого на фронті земляка день його похорону оголошено на Кагарличчині Днем жалоби. Траурний кортеж 2 травня рухався з Кагарлика до Горохуватки – місця останнього спочинку Героя, і на шляху йому віддавали останню шану, створивши Коридор Слави.

Чин похорону відправив священник Православної церкви України Василь Суп. Звертаючись до вірян, святий отець закликав усіх молитися за Героя, який спочиватиме серед праведників у раю, бо в пеклі – на війні – він уже побував.

Перед присутніми з промовами виступили заступник міського голови Ігор Будюк, староста села Валентина Єфимищ, бойовий побратим Бориса Мартина і бабуся загиблого воїна Валентина Іванівна.

Борис Мартин загинув смертю хоробрих, захищаючи святу українську землю від лютого ворога, який приносить лише руйнування і смерть, – підкреслив у своєму виступі Ігор Будюк. – Він мужньо став на захист рідної України, своєї сім’ї, на захист кожного з нас. За невимовний біль, за цю тяжку втрату стократно відплатять бойові побратими Героя, а Перемога над російськими окупантами обов’язково настане і прийде мир на нашу багатостраждальну землю».

Побратим Бориса Мартина вручив дружині полеглого прапор їхньої військової частини і Державний Прапор України – цими знаменами було покрито домовину.

Над могилою Героя тричі пролунав прощальний військовий салют.