ЗЕЛЕНОЯРСЬКИЙ СІЛЬСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ: ЕКСКУРСІЯ ДО РІЧНИЦІ ВИЗВОЛЕННЯ СЕЛА ВІД НАЦИСТІВ
«Спомини, спомини про той великий День визволення» – так називалася екскурсія до річниці визволення села Зелений Яр від нацистів у Другу світову війну, що відбулася в місцевому краєзнавчому музеї.
Друга світова війна завдала нашій країні, нашому селу тяжкого горя, руйнувань. Знищено, закатовано, вивезено в німецьку каторгу величезну кількість дорослого населення – молоді, стариків та дітей. У Зелений Яр ворог вступив 4 серпня 1941 року. Настали тяжкі часи окупації і бідувань народу.
Було встановлено військово-поліцейський жорстокий режим.
У селі було повністю пограбовано і знищено 2 колгоспи, майже всіх тварин, млин, школу, міст через річку та інше. Багато молодих хлопців і дівчат було вивезено до Німеччини. Багато розстріляно односельчан. На боротьбу з ненависним ворогом було призвано і мобілізовано на початку війни і в 1944 році 443 жителі села. З них не повернулись до своїх рідних сімей, до матерів, дружин та дітей 150 чоловік, 9 – загинули в німецькій неволі.
Земля Кагарлицька ще стогнала під навалою нацистів, але вже чула кононаду звільнення. Цей час наближався. Десь за 20-30 кілометрів воїни вели героїчну боротьбу на Букринському плацдармі. 7 січня 1944 року війська 1129-го стрілецького полку 337-ї Лубенської дивізії звільнили міста Обухівського району та села Леонівку і Новосілки Кагарлицького району. Колона військ рухалася по дорозі між Переселенням і Слободою. Раптом біля залізничного насипу вона зустріла сильний опір ворога.
На світанку 7 січня колона наших військ йшла в обхід Кагарлика, щоб не бити артилерією по ньому, а спрямувала вогонь по висоті, щоб атакувати ворога. Проте ворог атакував наші війська з боку Краснопілки, Буртів, Зеленого Яру (тоді – Жовтневого). Наші війська вимушені були зайняти кругову оборону. Полк перебував між Кагарликом та Буртами весь день 7 січня. Було прийнято по радіо наказ командира дивізії взяти Кагарлик, який пізно ввечері цього ж дня і було визволено. Ворог втік у Зелений Яр. Розвідка, яка з'явилася в селі, утримати ворога не змогла. Він укріпився на Кандибах і ще біля двох тижнів утримував цей рубіж. Населення села натерпілось за цей час від ворогів, від їхніх знущань, мародерства. Багатьох людей вони вигнали з домівок на інші кутки села. 19 січня село було звільнене військами 1-го українського фронту, які рухалися з Білоцерківського напрямку через Ліщинку, Стави, Переселення, Слободу, Кагарлик. Ворог відступав у бік Миронівки.
