У ЛІЩИНЦІ ВІДБУВСЯ ПОХОРОН ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ СЕРГІЯ ПРИСЯЖНОГО
Знову сумна звістка прийшла на Кагарличчину: у прифронтовій зоні передчасно пішов із життя житель села Ліщинка Сергій Присяжний. Він стійко ніс воїнську службу, і його життя обірвалося при виконанні службових обов’язків. Сьогодні Захисника України провели в останню путь. Цей скорботний день – день похорону Героя – оголошено Днем жалоби на Кагарличчині.
Присяжний Сергій Олександрович народився в м.Києві 18 січня 1994 року. У 1998 році родина переїхала на батьківщину матері в с.Ліщинку Кагарлицького району Київської області. Після закінчення Ліщинської ЗОШ середню освіту Сергій здобув у Шубівській загальноосвітній школі. Здобувши шкільну освіту, він 2010 року вступив до професійно-технічного ліцею в місті Українка.
У 2012-2013 роках проходив строкову службу в Збройних силах України. Після демобілізації протягом 2013-2016 років Сергій працював охоронцем мережі магазинів «Велика кишеня» в місті Обухів. Потім, у 2016-2018 роках, працював на Київському картонно-паперовому комбінаті. Опісля – із 2018 року – працював у м.Біла Церква на деревообробному підприємстві.
У грізні роки повномасштабної війни, як і сотні тисяч українських воїнів, Сергій Присяжний став на захист рідної землі. 1 травня 2022 року він був мобілізований Другим відділом Обухівського РТЦК та СП до Збройних Сил України. У жовтні 2022 року Сергій одружився. Молодший сержант Сергій Присяжний ніс ратну службу на посаді водія-електрика польового вузла зв’язку військової частини А4125 військової частини А2167. У складі цього підрозділу захищав Батьківщину на Херсонщині.
Серце молодшого сержанта Сергія Присяжного зупинилося 8 січня 2025 року під час виконання завдання з охорони та технічного обслуговування ретранслятора в місті Берислав Херсонської області. За 10 днів Герою мав би виповнитися 31 рік…
Сергій захищав рідну Україну, захищав кожного з нас, тому він навічно залишиться в наших серцях, у спогадах тих, хто його знав і любив.
У тяжкому горі залишилися молода дружина Даша, мама Людмила Миколаївна, батько Олександр Іванович, сестра Ольга, бабуся Катерина Павлівна. Глибокі співчуття рідним і близьким воїна висловлює вся наша велика громада.
…Траурний кортеж із тілом воїна земляки зустрічали Коридором Слави, ставши на коліна і схиливши голови в скорботі.
Прощання і заупокійне Богослужіння проходили біля рідного дому Сергія Присяжного в Ліщинці. Чин похорону відправив настоятель Свято-Воздвиженської парафії ПЦУ Валерій Марцін. Він виголосив патріотичну промову і закликав православних молитися за душу воїна та всіляко підтримувати його рідню.
Траурна процесія вирушила до сільського цвинтаря, де й знайшов свій останній спочинок воїн Сергій Присяжний.
На прощальному мітингу перед присутніми виступили заступник міського голови Іван Семцов і рідний дядько Сергія, який розповів про те, як його племінник із перших днів повномасштабної війни був у місцевій теробороні, а потім весь час служив на передовій. Прадід Сергія Присяжного в роки Другої світової війни загинув, захищаючи москву, а тепер москва прийшла до нас із війною, щоб убивати і руйнувати…
Іван Семцов у своєму виступі підкреслив: «Не передати біль втрати, який відчуваємо всі ми, а особливо родина Героя. У смерті Сергія Присяжного винна війна, яку розв’язала проти нас імперська росія. Україна не пробачить жодної смерті, заподіяної в цій загарбницькій війні, у якій ми обов’язково переможемо. Доблесні українські воїни розіб’ють ненависного ворога, а пам’ять про всіх, хто віддав своє життя в ім’я Перемоги житиме у наших вдячних серцях.
Вічна пам'ять Сергієві Олександровичу, справжньому Герою, який жив і помер, захищаючи нашу Україну. І нехай Господь віддячить його рідним підтримкою та благословенням у цей скорботний час».
Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник вручив рідним загиблого Державний Прапор України, яким була покрита труна.
Поховали Захисника України з військовими почестями.
Герої не вмирають!
Слава Україні!
