КАГАРЛИЧЧИНА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ПУТЬ ВОЇНА ІГОРЯ КОЛОШУ
Сьогодні на Кагарличчині провели в останню путь воїна, життя якого було тісно пов’язане з селом Мирівка. Захисник України Ігор Колоша віддав своє молоде життя за її волю і незалежність, за кожного з нас. Незабаром йому мало б виповнитись 38 років, але йому навіки буде лише 36...
Колоша Ігор Юрійович народився 21 квітня 1987 року. Він жив у столиці, навчався в школі №233, але часто приїздив у Мирівку – і під час канікул, і на вихідні – до рідної бабусі Ганни Минівни. Батьки Ігоря також були родом із Мирівки.
Після шкільної лави Ігор Колоша закінчив коледж. Потім працював у Публічному акціонерному товаристві «Дельта банк» інкасатором. Він добре зарекомендував себе на службі і невдовзі став старшим інкасатором. Ігор одружився, але, на жаль, згодом розлучився, має восьмирічного сина.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Ігор Колоша добровольцем пішов на фронт. Його рідні дізналися про це рішення лише тоді, коли була відправка на місце ратної служби.
Боєць із позивним «Балу» проходив службу у 2 відділенні 3 взводу 4 роти 2 батальйону військової частини А0222.
17 червня 2023 року Ігор Колоша був направлений на Донецький напрямок – на одну з найнапруженіших ділянок фронту. 10 жовтня 2023 року рідні втратили зв’язок з Ігорем. Усі ці довгі місяці, фактично півтора року він вважався зниклим безвісти, але рідні жили надією, що він, може, ще живий, може, потрапив у полон, але ці надії, на жаль, не справдилися…
6 квітня 2025 року прийшла страшна звістка про його загибель у районі Красногорівки Покровського району Донецької області.
У цей сумний день, який оголошений Днем жалоби по всій великій Кагарлицькій громаді, Героєві віддали останню шану. Траурний кортеж із тілом загиблого рухався з Кагарлика до Мирівки через Коридор Слави.
Громада Мирівки і всієї Кагарличчини глибоко сумує від цієї непоправної втрати, яку відчувають і син Героя, і його сестра Тетяна, і батьки – Юрій і Валентина, всі рідні і близькі, друзі і знайомі Ігоря. Схиляється в жалобі над Героєм українське небо.
Чин похорону здійснив священник Православної церкви України Василь Суп, настоятель Свято-Преображенського храму, де відбулася заупокійна відправа.
Похоронна процесія вирушила до сільського кладовища – місця останнього спочинку воїна. Біля його могили прошальні промови виголосили заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов і староста села Надія Порхун.
«Жорстока війна, яку розв’язала проти нас путінська росія, забрала вже тисячі життів українських воїнів і мирних людей, не дала втілитися їхнім мирним планам, – сказав у своїй промові Іван Семцов. – Як і тисячі співвітчизників, Ігор Колоша став на захист України після повномасштабного вторгнення рашистів. Він віддав своє життя за кожного з нас, за те, щоб якнайшвидше прийшов світлий день Перемоги над окупантами. І цей день прийде – його щодня наближають наші доблесні Збройні Сили. А загарбників жде гідна розплата. Честь і слава у віках українському воїнові Ігорю Колоші – захисникові Батьківщини! Герої не вмирають! Вони вічно живуть у народній пам’яті!»
Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник вручив рідним загиблого Державний Прапор України, яким була покрита домовина з тілом Героя. Військовий оркестр виконав Державний Гімн України. Тричі пролунав військовий почесний салют...
Слава Україні! – Героям слава!
