У КАГАРЛИКУ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ ЛЕОНІДА РЕВУ

Жорстокий і підступний ворог приніс розруху, смерть, нечуване  горе і сльози в усі куточки нашої багатостраждальної неньки України. На превеликий жаль, уже вкотре  не оминула біда  і нашу громаду – східний вітер приніс на своїх чорних крилах  сумну звістку з Донеччини про загибель на фронті жителя нашого міста Леоніда Реви. У скорботі 14 березня древній Кагарлик  проводжав Героя в останню путь.

 

Рева Леонід Едуардович народився в місті Києві  18 серпня 1989 року. Там він закінчив загальноосвітню школу №218, працював у Києві на різних посадах, жив у столиці  27 років, доки не зустрів свою дружину Юлію. Із  2018 проживали разом з дружиною і своєю донькою в місті Кагарлику. Донечку свою дуже любив, мріяв бути в неї  на першому шкільному дзвонику, але, на жаль,  загинув… Мріяв побувати з нею на морі, але війна внесла свої корективи і всі мрії так і залишаться мріями. Любив природу, рибалити, і плавати на моторному човні. Був дуже позитивною людиною. Свою родину шанував, оберігав, допомагав. Усе своє життя був за справедливість і чесність.

Коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, Леонід не зміг стояти осторонь. Він сказав дружині і дитині: «Я повинен вас захищати». 1 червня 2022 року Леонід Рева був мобілізований Деснянським РТЦК та СП м.Київ. Протягом 2 місяців проходив  навчання на сапера в Камʼянці-Подільському. Влітку 2023 був командиром бойової машини піхоти, але просився в штурмові війська. Останнім часом служив у званні сержанта навідником 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А0998. У її складі з побратимами він нещадно  бив ворога на сході нашої країни.

Був двічі поранений: у грудні 2022 року під Бахмутом, а в січні 2024 року – під Торецьком.

9 березня 2024 року, виявивши стійкість та мужність, боєць  загинув у районі населеного пункту Часів Яр на Донеччині.

Леонід Рева дуже любив життя і постійно про це говорив, і невимовно боляче усвідомлювати, що його більше не буде поряд із нами. 

14 березня – цей сумний, сповнений болю день – день похорону Героя, – оголошено по всій Кагарличчині Днем жалоби. Траурний кортеж кагарличани зустрічали Коридором Слави. Прощалися з Героєм біля будинку по вул. Шевченка, де він проживав із сім’єю. Чин похорону відправили священники Православної церкви України Юрій Король і Володимир Гергало. Під час прощального мітингу біля могили на Ольжинському кладовищі перед присутніми виступили протоієрей Юрій Король і заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов. Командир роти Другого відділу Обухівського РТЦК та СП старший лейтенант Вадим Погребний  передав дружині загиблого Державний Прапор України – символ Вітчизни, за яку Герой віддав своє молоде життя.

Під військові почесті – оркестрове виконання Державного Гімну України і потрійний салют – поховали захисника України Леоніда Реву.

Він ніколи не був байдужим до долі своїх земляків і співвітчизників, був справжнім професіоналом у справі захисту Вітчизни, чуйним, вірним і надійним товаришем, турботливим і люблячим сином, чоловіком і батьком. Бойові побратими згадували, що Леонід часто розповідав про донечку, переживав за своїх рідних. На ратній службі він був спокійним і розсудливим, відданим, був старшим на позиціях, поважав своїх товаришів, виявляв лідерські якості, а ще, казали, – смачно готував. Україна для нього була понад усе, і він геройськи загинув за її волю і незалежність.

У цю лиху скорботну годину вся велика громада Кагарлицького краю висловлює щирі слова співчуття матері Героя, дружині, донечці, всім рідним та близьким загиблого.

Спи спокійно, Солдате.  Добра світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди  залишаться в  наших серцях.

Вічна пам’ять Захисникові  України!

Герої не вмирають!

СЛАВА УКРАЇНІ!