У СТАВАХ ІЗ ВІЙСЬКОВИМИ ПОЧЕСТЯМИ ПОХОВАЛИ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ РОМАНА ПРИТИКУ
Ще одна похоронка прийшла в село Стави, ще в одну родину прийшло тяжке горе: загинув на фронті захисник Батьківщини Роман Притика. Це болюча втрата для нашої громади, для всієї України, за яку її вірний син віддав своє життя. Як і тисячі інших бійців Української армії, він виконав свій патріотичний обов’язок сповна, щоб захистити рідну землю, врятувати кожного з нас від тих звірств, які чинять рашисти на окупованих територіях.
Цей сумний день – день похорону Героя – на Кагарличчині оголошено Днем жалоби.
Притика Роман Володимирович народився 11 червня 1981 року в селі Стави Кагарлицького району Київської області. Тут пройшли його дитинство і юнацькі роки. У 1998 році закінчив навчання у Ставівській загальноосвітній школі і пішов здобувати освіту в Таращанському агротехнічному коледжі, де опанував спеціальність «Механізація сільського господарства» й отримав кваліфікацію «технік-механік».
Згодом у 2009 році на базі Національного університету біоресурсів та природокористування України здобув базову вищу освіту за напрямом підготовки «Механізація та електрифікація сільського господарства», отримав кваліфікацію бакалавра з механізації сільського господарства.
У 2006 році одружився, а у 2008 році народилася дочка Надійка. На жаль, сімейне життя в Романа не склалося…
Він працював головним інженером у Ставівському психоневрологічному інтернаті, потім комбайнером, водієм у різних господарствах. Звичайна трудова біографія звичайної мирної людини.
Але у 2014 році імперська росія розпочала проти України війну, окупувавши Крим і частину Донбасу. Подальші наміри московитів були очевидні, але в нас війну тоді ще називали не війною, а Антитерористичною операцією.
10 серпня 2015 року Роман Притика був мобілізований до лав Збройних Сил України і захищав її незалежність і суверенітет. 24 квітня 2016 року він отримав посвідчення учасника бойових дій.
Проте війна не закінчилася ні Антитерористичною операцією, ні Операцією об’єднаних сил: ворог мітив на всю територію України.
Коли озброєні до зубів орди рашистів у 2022 році з різних напрямків перейшли в наступ, із перших днів повномасштабного вторгнення Роман Притика став до лав захисників України: 24 лютого 2022 року він був мобілізований Другим відділом Обухівського РТЦК та СП до лав ЗСУ. Спочатку перебував на службі у військовій частині А4784, а потім служив у званні головного сержанта навідником-оператором розвідувального відділення розвідувального взводу механізованого батальйону військової частини А4667. У складі цього підрозділу він нещадно бив ворога на Харківщині, яку росіяни за всяку ціну – але безрезультатно – прагнуть окупувати.
В одному з кровопролитних боїв, отримавши несумісні з життям поранення, під час виконання бойового завдання поблизу села Стариця Вовчанської міської громади Чугуївського району Харківської області, Роман Притика геройськи загинув. Було йому лише 43 роки.
У невимовному горі залишилися мама, батько, дочка та брат Героя – теж фронтовик, і вся наша велика громада висловлює їм щирі слова співчуття та підтримки.
Похорон загиблого в бою воїна відбувся в неділю 12 січня. На шляху траурного кортежу, що рухався з Кагарлика до Ставів, зупинявся зустрічний транспорт, люди ставали на коліна, віддаючи останню шану Захисникові України.
Прощалися з Героєм біля його рідної хати. Чин похорону відправив настоятель церкви Святої Покрови Валерій Марцін. Він закликав вірян молитися за воїна, що віддав своє життя за ближніх своїх, здійснивши тим самим найвищий подвиг любові до Вітчизни, рідного народу.
Світлими спогадами про свого колишнього учня поділилася його вчителька Тамара Шепелявенко. Сльози були в усіх на очах, коли вона читала зворушливі поетичні рядки.
Заупокійне Богослужіння пройшло в церкві Святої Покрови, а потім траурна процесія з синьо-жовтими знаменами і жалобними вінками вирушила до сільського Центрального цвинтаря – місця останнього спочинку воїна.
Прощальні промови виголосили на траурному мітингу заступник міського голови Іван Семцов і староста села Володимир Михайленко.
«Наш земляк загинув смертю хоробрих, захищаючи рідну землю, захищаючи кожного з нас, – наголосив Іван Семцов. – За невимовний біль, за цю тяжку втрату стократно відплатять бойові побратими Героя, а Перемога над російськими окупантами обов’язково настане і прийде мир на нашу багатостраждальну землю. Спи спокійно, Воїне! Вічну пам’ять про тебе ми збережемо у своїх серцях і передамо майбутнім поколінням, заради яких ти боровся з жорстоким ворогом».
Старший офіцер відділення Другого відділу Обухівського РТЦК та СП майор Сергій Решетник вручив рідним загиблого Державний Прапор України, яким була покрита труна, а бойовий побратим – прапор військової частини, де служив Герой.
Тричі пролунав прощальний салют, військовий оркестр виконав Державний Гімн України.
Вічна слава Захисникові Батьківщини!
Слава Україні! Героям слава!
